Лариса вже майже тиждень гостювала у своєї бабусі. Допомогла їй із городом, зробила генеральне прибирання в будинку. І, нарешті, вирушила назад у місто. Важка валіза на коліщатках підстрибувала на кожній нерівності. Вимотана дорогою, Лариса нарешті дісталася додому. Жінка, намагаючись не шуміти, пройшла до спальні. Там вона переодяглася і вже хотіла йти на кухню, як раптом почула приглушені голоси. Заглянувши у прочинені двері, Лариса побачила батьків чоловіка. Свекор та свекруха про щось тихо розмовляли. Лариса прислухалася до їхньої розмови і ахнула від почутого
Лариса акуратно розправила мереживну скатертину. У повітрі лунав аромат кориці та ванілі — бабусин яблучний пиріг остигав на підвіконні. Та, як завжди, проводила вечір за в’язанням. Лариса любила ці вечори […]
Бабуся піднімала висохлу обтягнуту майже прозорою шкірою руку і грозила пальцем: «І не смій плакати і сумувати без мене! Життя все одно кінцеве! Завжди займайся справою, стеж за собою, а то заробиш собі виразку і перетворишся на уїдливу людину!» Дідусь обіцяв так не робити і лягав поруч, притискаючись до бабусі, яка згасала, і обіймаючи її
Дідусь провів свою дружину в інший незвіданий світ. А до доньки переїжджати відмовився. У неї був дуже діловий чоловік і всебічний достаток, вони їздили на дорогій автівці вартістю у квартиру, […]
Юля зробила чашку гарячого какао, зручно вмостилася на дивані і ввімкнула свій улюблений серіал. Вечір обіцяв бути спокійним. Раптом, у двері подзвонили. Юля не чекала нікого, але відкрила. На порозі стояла її найкраща подруга Неля з серйозним виразом обличчя, тримаючи на руках немовля. – Ось! Забирай, – сказала Неля, простягаючи малюка Юлі. Юля розгублено відступила назад. – Що це означає? — спитала вона. – Твій чоловік відмовився нам допомагати! То ж тепер виховуйте дитину самі! – несподівано заявила подруга. – Неля, ти про що? До чого тут Генадій? – Юля здивовано дивилася на подругу, не розуміючи, що відбувається
Осінь видалася дуже холодною та вологою, але настрій у Юлії з ранку був чарівним. Лише два дні залишилося до повернення чоловіка, на роботі вчора склала важливий проєкт, сьогодні обіцяли премію […]
Мій чоловік сидів за кухонним столом, дивлячись на склянку з водою, наче вона дасть відповіді на всі його запитання. Останні кілька тижнів були важким, і я відчувала, що якщо ми нічого не зробимо, все буде ще гірше. Моя свекруха Анна Василівна переборщила. Кожна наша зустріч закінчувалася однаково – натяками, тиском, щоб подарувати їй онуків. Вона нагадувала зламану платівку, що грала ту саму пісню знову й знову, але щоразу голосніше. – Олежику, нам потрібно поговорити, – тихо сказала я
Я вважаю, що свекруха прикидається хворою, щоб якомога швидше стати бабусею. Я сприймаю це як примус і маніпуляцію. Я не хоче мати дитину тільки тому, що цього хоче моя свекруха. […]
Ірина Петрівна цілий день крутилася на кухні. Аякже ж?! Сьогодні її донька приведе свого нареченого, знайомитися. Нарешті у дверях завозився ключ. Ірина Петрівна поспішила в коридор зустрічати гостей. – Мамо, знайомся це… – почала Катя, як тільки переступила поріг квартир, і зупинилася, помітивши, що мама змінилася на обличчі. – Мамо, тобі що зле? Ірина, спершись на стіну, дивилася на супутника доньки такими очима, наче побачила примару. – Так, не буває доню, так просто не буває, – все повторювала Ірина Петрівна. – Мамо, та що з тобою? – Катя здивовано дивилася на матір, не розуміючи, що відбувається
– Мамо, завтра у нас гості. Хочу познайомити тебе з майбутнім зятем. Ну що ти так реагуєш, ніби я оголосила про кінець світу? — Катя говорила буденно, ніби повідомляла, про […]
Моя мрія допомогти тому, хто бореться і живе власними силами, а подарунок у вигляді квартири і грошей буде приємним бонусом за працю і старанність. Я готовий піти на ризик і віддати все за свого життя, не дивлячись на ризик залишитися на вулиці, а у відповідь я лише прошу бути другом вашої сім’ї, щоб ви час від часу, провідували мене, грали в шахи і запрошували на обід. Якщо у вас квартира менша, ніж моя, або ви знімаєте, можете переїжджати до моєї, а я сам переїду до вашої
Біля нашого магазину у дворі з’явився дідусь. Видно, що інтелігентний і не бездомний. Але раніше я його жодного разу не бачив, хоча все життя тут живу. Він стоїть щодня, зупиняє […]
Іра працювала віддалено і не могла весь день вислуховувати нескінченні потоки пліток, тому просто ставила родичці на стіл частування і йшла в кімнату працювати. Надана сама собі, Марина шастала по шафах, запам’ятовуючи те, що бачила, і потім переказувала матері, яка погана дружина дісталася Іллі. — Мамо! У неї бруд у квартирі. І братові вона майже не готує, живуть на доставках. Хоча є й хороша новина: вона каструлі нові купила. Дорогі! Я бачила такі в магазині. Треба попросити, щоб вона їх тобі віддала. Навіщо вони їй, якщо не готує
— І каструльки! Каструльки теж навпіл ділити треба! У вас вони он які модні, а значить, грошей коштують і підлягають розміну! – Марина розпоряджалася розподілом речей брата і його дружини […]
Сніжана приїхала в гості до батька свого нареченого. Напередодні Михайло Федорович, подзвонив дівчині, і попросив приїхати без Андрія. – Доброго дня, – привітно усміхнулася вона, як тільки майбутній свекор відкрив двері. – Привіт, Сніжано! Заходь, – Михайло Федорович запросив дівчину на кухню. – Ну, про що ви хотіли поговорити? – одразу запитала дівчина, сідаючи за стіл. – Сніжано, я маю до тебе одну пропозицію! Тільки пообіцяй, що не розповіси нічого Андрію, – якось підозріло сказав чоловік. – Обіцяю, – відповіла вона. І Михайло Федорович вручив Сніжані якусь папку. – Що це? – здивувалася дівчина, відкрила папку і заціпеніла від побаченого
– Схоже, нам доведеться розлучитися, – ліниво заявив Андрій, відчиняючи двері машини перед дівчиною. – Не те, щоб я мав сильне бажання… Просто така ситуація. – У сенсі розлучитися? В […]
Багато років тому, коли ми стали зазнавати фінансових труднощів, свекруха вигнала нас зі своєї квартири. Тепер у нас все гаразд, а свекруха намагається налагодити контакти з нами.
Коли я познайомилася з Олегом, я жила з батьками та мала успадковану від бабусі двокімнатну квартиру, до якої ще не встигла заїхати. Однак через фінансові труднощі моїх батьків до моменту […]
– Я бачила таку ковбасу у магазині! Вона ж двісті гривень коштує, – заволала теща. – Ось кому нікуди подіти гроші
Я роздратовано взяла в руки телефон, проте відповідати матері зовсім не хотілося. Її дзвінки не обіцяли нічого гарного. Скільки я себе пам’ятала, без матері не обходилося жодної справи. Був навіть […]