Ніна Василівна прийшла в гості до сина та майбутньої невістки. – О, привіт мамо! – сказав Віталій, відкривши двері. – А ти чому не попередила, що зайдеш? – Я неподалік була, вирішила навідатися, – усміхнулася Ніна Василівна. Син запросив матір на кухню, Олена швидко зробила чай. – Як йде підготовка до весілля? – запитала Ніна Василівна. – Все чудово! Ресторан замовили, – відповіла Олена. – Це добре! – якось підозріло сказала мати. – А я вам тут дещо принесла! Ніна дістала з своєї сумки якийсь листок, поклала його на стіл. Олена та Віталій глянули на цей листок і застигли від побаченого

Олена та Віталій хотіли влаштувати маленьке весілля лише для найближчих людей. Вони самі назбирали гроші, займалися організаційними моментами і були сповнені рішучості влаштувати гарний вечір без зайвої помпезності та метушні. […]

Я заміжня три тижні, але хочу піти подати на розлучення. Бо я на це вже дивитися не можу. Хоч мама мені каже почекати, не руйнувати так швидко щойно створену родину. Але ж я вже почула оце «мама одна». Ми не жили з Костею разом до весілля. Я орендувала однокімнатну квартиру і працювала, а Костя жив з мамою. Я у нього на ніч ніколи не лишалася, це він у мене іноді заночовував. І про їхні з мамою ритуали і традиції я не знала. 5.45 ранку – Костя йде на кухню, варить каву, смажить два яйця, робить тост з червоною рибою і авокадо, ставить на тацю склянку теплої води, цей сніданок – і несе мамі у спальню. – Мама краще знає, як розпорядитися грошима, тому я їй віддаю свою зарплату, а вона мені видає, скільки вважає за потрібне. Тепер і ти мусиш – так ми на своє житло скоріше зберемо

Я заміжня три тижні, але хочу піти подати на розлучення. Бо я на це вже дивитися не можу. Хоч мама мені каже почекати, не руйнувати так швидко щойно створену родину. […]

Якби мені хтось сказав, після весілля з Володею, що я сама, з власної волі, подам за рік часу на розлучення, я б розсміялася йому в обличчя. Ми були створені один для одного. Свекруха живе в іншій області, мої батьки до нас не пхалися. Ну що ще потрібно для щастя? Все б було добре, якби не “найкращі” друзі Володі. Ми не жили своїм життям, а тим, що хочуть вони. Ситуація, яку Володя вирішив зі своїм другом стосувалася лише нас. Давно я не відчувала такого спустошення. Це і була “остання крапля”

Якби мені хтось сказав, після весілля з Володею, що я сама, з власної волі, подам за рік часу на розлучення, я б розсміялася йому в обличчя. Ми були створені один […]

Катя зібрала величезну валізу і поспішила на вулицю. Там її вже чекало таксі. – Дівчино, як ви все це дотягли?! – здивувався водій і завантажив в багажник величезну валізу і сумку. – На емоціях! – хмикнула Катя… – Доню, що трапилося? – мама здивовано дивилася на те, як Катя затягує речі в квартиру батьків. – Приймете назад? – винувато подивилася вона на батька з матірʼю. – Звісно, – здивовано кивнула мама. – А як же ж твоє весілля з Миколою?! – заметушився батько. – Тату, почекай, – зупинила його Катя. – Я зараз вам все розповім… Батьки дивилися на Катю не розуміючи, що це таке робиться

– А чому ти мені про це говориш тільки зараз? – насупилась Катерина, дивлячись на свого коханого. – Я й сам не знав! – сказав Микола. – Борис зателефонував і […]

Може, ретроградний Меркурій на мене так вплинув. Мене звуть Станіслава, я з Ужгороду, мені 48 років. І життя моє летить з ніг на голову. Дочка зі мною розмовляти не хоче вже кілька днів. Адже вони з зятем так розраховували на мене, а тепер усе, накрилася їхня карпатська відпустка мідним тазом, поїдемо з чоловіком путівки здавати і квитки, сказала мені Наталя. Адже зі Златкою сидіти тепер нікому, а з собою дворічну дитину вони тягти не хочуть, то не відпочинок буде, так мені ображено сказала дочка. Ту сестра ще мені мама дзвонить з докорами і претензіями: – Ну ти, Стасю, зовсім!  Ми з твоєю сестрою на тебе розраховували, ти ж обіцяла допомогти приїхати із заготовками та з поклейкою шпалер. І що? Любляча дочка так не робить. За мамою – сестри голос в телефоні: – Ти ж сказала, що даси мені в борг 20 000 гривень? Як же ні? А що мені тепер робити? Ну і що, що я тобі попередній борг не повернула, ну поверну ж, як буде. Але ж я тебе просила? Просила! Син теж до їхньої “команди” приєднався

Мене звуть Станіслава, я з Ужгороду, мені 48 років. І життя моє летить з ніг на голову. Дочка зі мною розмовляти не хоче вже кілька днів. Адже вони з зятем […]

Мама прожила зі мною у місті один місяць, і я вирішила відвезти її назад до села. Родичі стали засуджувати мене, але жоден із них не знав ситуації зсередини.

Будучи єдиною дитиною в сім’ї, я завжди відчувала відповідальність за свою матір, а особливо після смерті батька. У свої 78 років вона жила сама у нашому сільському будинку. Я вирішила […]

Надя посиділа за столом. Не пила, не їла, – милувалася Льонею. І бачила, як красуня до нього хилиться, кокетує, за плече обіймає… Така пара гарна… Усі так і говорили. Тож Надя вирішила йти додому, дорогою вона гірко плакала, сльози падали на її старе пальто

“Я хочу бути з тобою!” – так одній некрасивій дівчині сказав хлопець. Прийшов пізно ввечері до її будинку, постукав у хвіртку. Вона вийшла, і такі слова почула. І обомліла. Тому […]

— Мамо, ти все одно на пенсії, посидь будь ласка з Міланкою, замість садка. Оленка переймається, що донечка буде часто хворіти, нахапається там від тих дітей. Прийдеться постійно брати лікарняні, — сказав син

Коли я була потрібна невістці, як няня дитині, до того ж безплатна, вона була дуже милою і привітною. Але так було, поки їй вигідно. Розпочиналося все з того, що син […]

Таня приїхала в гості до своєї тітки Марини. Тітка була молода і спілкувалися вони, як ровесниці. Вони проговорили допізна, і Марина запропонувала Тані залишитися на ніч. Чоловік тітки, Артем, був на роботі. Вони випили трохи ігристого. Марину розморило, вона постелила Тані в окремій кімнаті, а сама пішла вкладати доньку Іринку і з нею й заснула… Але Тані не спалося. Вона встала, пішла на кухню попити чаю, аж тут раптом з роботи повернувся Артем! Побачивши Таню чоловік зрадів, теж налив собі чаю, підігрів котлетки і запропонував гості. А потім зненацька сказав таке, що Тані аж смішно стало

Таня хотіла попроситися пожити у Марини, але потім передумала. Якось незручно, хоч вона й запрошувала її багато разів. Дешевше звісно обійшлося б, але соромно плутатися під ногами. Та й були […]