Я намагалася поводитися добре, щоб не засмучувати маму, тата і тебе. У мене багато іграшок і є рибка Боня. Інших тварин мені не можна, у мене алергія. Не даруй мені нових іграшок та інших подарунків. Краще зроби так, щоб мій тато проводив більше часу зі мною. І розповідав мені казки на ніч, як раніше. Дякую. До побачення». – Нижче був намальований цирк і чоловічки, що тримаються за руки. Поруч було підписано «мама», «тато», «я». Степан не міг збагнути, чи це почерк його дочки

Степан повертався додому з новорічного корпоративу. Таксі неквапливо їхало нічним містом, що палало різнокольоровими вогнями. Було 30 грудня. “А ця новенька Оксана, справді, хороша. Дурнувата, але нічого. Мені, ж не […]

— Як ти думаєш, якби я відразу зізнався Світлані, вона б прийняла мою дочку? — Ну, звідки я знаю? — відповіла Лідія. – Я прийняла б, якби кохала тебе по-справжньому

Лідія була дівчиною симпатичною, але простенькою і нічим не вирізнялася серед своїх подруг. Усміхнена, скромна. Волосся, правда, красиве, злегка хвилясте. Подруги в училищі казали їй: — Треба бути сучасною. А […]

— Ти краще закусуй, закусуй. — підштовхнула чоловіка ліктем Оленку свекруха Ганна Семенівна. “Закусуй, закусуй” — передражнила про себе Олена

Олена втомлено оглянула новорічний стіл: накрили, постаралися, і подарунки Олексію з Ксенією купили, тепер, щоправда, заощаджувати треба буде до весни. Олена глянула на чоловіка Грицю, який готувався відкривати пляшку ігристого. […]

Сьогодні, якщо відверто, я вже навіть не знаю, скільки хат точно записано на мене. Офіційно — десь із двадцять, хоча лік у якийсь момент загубився. І головна особливість нашого села — це те, що половина хат у ньому належить мені. Моє село на Волині — це місце, де, здається, час зупинився ще десь у середині минулого століття. Невеличке, на пів сотні хат, із запиленими ґрунтовими дорогами, де старий трактор, який дядько Іван лагодить уже років п’ятнадцять, – головна визначна пам’ятка. Тут у нас усі знають одне одного не просто в обличчя, а й по всіх родинних зв’язках до сьомого коліна

Моє село на Волині — це місце, де, здається, час зупинився ще десь у середині минулого століття. Невеличке, на пів сотні хат, із запиленими ґрунтовими дорогами, де старий трактор, який […]

Свекруха з радістю погодилася доглядати наших дітей. Ми з чоловіком були на сьомому небі від щастя, не підозрюючи, що вона готувала для нас.

Я виросла в сім’ї з двома молодшими сестрами, Катею та Людою, і нашим вихованням займалася бабуся Ярослава, яку ми ласкаво називали баба Рося. В она була не лише бабусею, а […]

Колись я була впевнена, що бабусі, які торгують на вулиці, пропонують виключно натуральні та домашні продукти. Думаю, і ви не раз купували у них яйця, молочні продукти чи сезонні овочі

Люди часто вважають, що бабусі, які торгують на вулиці, пропонують натуральні, якісні та домашні продукти. Замість того, щоб купити щось на ринку, ми йдемо до жінок похилого віку з повною […]

З чоловіком ви в шлюбі дуже добре жили, нас вважали ідеальною сім’єю, всі нам заздрили. І було це рівно до того дня, коли він ввечері пішов відпочивати з друзями

Я коли була молодою дівчиною, дуже мріяла про хорошу сім’ю. В моїх мріях міцна і щаслива родина, це коли між подружжям завжди довіра, щире кохання, підтримка та повага одне до […]

– Чому я маю попереджати про свій приїзд, якщо це мій будинок? – засміялася свекруха. Те, що вона зробила велику дурість, Люба зрозуміла, коли підтримала чоловіка у рішенні заощадити на орендованій квартирі, та жити у квартирі свекрухи. У Наталії Тимофіївни їх було дві: одну вони придбали з чоловіком, а друга – спадкова, що дісталася від бабусі. У ній жінка і запропонувала пожити молодим просто на весіллі, промовивши святковий тост…

Те, що вона зробила велику дурість, Люба зрозуміла, коли підтримала чоловіка у рішенні заощадити на орендованій квартирі, та жити у квартирі свекрухи. У Наталії Тимофіївни їх було дві: одну вони […]

Олеся ніколи й подумати не могла, що рідний дядько, який був завжди до неї байдужий, залишить їй у спадок велику квартиру в центрі міста. Коли нотаріус повідомив радісну новину, вона ледь телефон не впустила. Поруч з Олесею радів і її чоловік, але вона тоді й гадки не мала, що вони задумали з свекрухою

Олеся не чекала такого повороту долі. Коли вона отримала звістку про спадщину, дівчина ледь не випустила телефон з рук. Голос нотаріуса повідомив, що їй дісталася квартира. Дядько, який здавався завжди […]