Я ріс лише з матір’ю, я став її Всесвітом. Я настільки звик до її турботи, що навіть у сорок років не можу жити своїм життям. Мама дає мені гроші, ніби як в борг, але коли я повертаю, вона суне мені їх в кишеню. Мама розмовляє зі мною про їжу, одяг і стосунки. Жодна дівчина, яка приходила на знайомство, мамі не підходила. – Зоряна – надто мініатюрна, Катерина – надто сором’язлива, Світлана – відверта, а Леся сміялася з будь-чого
Я ріс лише з матір’ю, я став її Всесвітом. Я настільки звик до її турботи, що навіть у сорок років не можу жити своїм життям. Мама дає мені гроші, ніби […]
Мама зупинилася на порозі, явно не очікуючи побачити обидвох доньок разом. Її погляд стрімко сковзнув з Олени на Мілу, а потім знову на Олену
Після п’яти років життя у Великобританії, Олена нарешті повернулася додому в заслужену відпустку. З її вікна відкривався вид на Київ, місто, яке стало для неї таким далеким, але водночас рідним. […]
— Якщо ти поїдеш зі своїм Вадимом, знай – ти мені більше не дочка! – використала Галина Миколаївна останній, як їй здавалося, найжорсткіший аргумент, – Нехай він їде працювати один, куди завгодно, а твоє місце тут, біля матері
— Та як ти смієш? Невдячна! Я тебе ростила, пожертвувала своїм життям, своєю свободою заради тебе, а ти! — А що я, мамо? – Діна втомлено дивилася на матір, – […]
Ніні Анатоліївні було вже сімдесят років, здоров’я не поліпшувалося, з кожним роком жінка ставала слабшою. Але, ось, що так хвилююче вона сприйме свій переїзд до міста, не думала. Напевно, справа була ще в зміні оточення. Там, у селищі, всі сусіди як рідня, старі подруги залишилися, ті, що ще живі… А вона тепер тут одна. Син спочатку дзвонив часто, а потім йому стало ніколи
Ніна Анатоліївна сиділа на лавці біля під’їзду, з сумом дивлячись на дітлахів, які граються в пісочниці. Вона нещодавно переїхала в це містечко, залишивши єдиному синові будинок у селищі міського типу. […]
Через три дні після того, як я мамі обновки подарувала, їду я машиною з роботи, і бачу, йде моя сестра, взута в тих нових туфлях, які я подарувала мамі. У них однаковий розмір, і я це не врахувала. А Ілона скористалася. – Сідай, сестричко, в машину, –кажу. – Додому підвезу. – Навіщо мені додому? Я ж лише звідти, – стала обурюватися сестра. – Додому ми поїдемо, щоб ти перевзулася і не знищила мамині туфлі до того, як вона їх одягне. І як ти посміла взути їх першою? – А що тут такого? – не бачила проблеми Ілона. – Що я з ними за один день зроблю? І взагалі, я на зустріч запізнююся. Ілона нервово відписувала комусь повідомлення і я встигла помітити, що у неї новий манікюр. Я зрозуміла, що одними туфлями тут не обійшлося, вона маму добряче підчистила
– Ось, мамо, це тобі, – з радістю простягнула я мамі пакет з обновками. – Ну навіщо? Юля, ти ж сама не маєш, у тебе ще кредит. А я якось […]
Нещодавно я зробила найбільшу помилку в своєму житті, тепер не знаю, як її виправити, щоб і з чоловіком не розлучитися, і батьки на мене не образилися дуже. А все почалося з того, що я дізналася перед весіллям своїм, що мої майбутні свекри дуже багаті люди
Правду кажучи, в мене й досі на душі одні сумніви, ніби тягар якийсь несу в душіі щодо того, як я вчинила. Знаю, що для багатьох таке неприйнятно, але я “поховала” […]
А я вважаю, що помічник вихователя – це лише помічник вихователя! Начебто, у роках паночка, а в голові вакуум! На скільки я розумію, вона господарка віників і горщиків, а поводить себе, як тямущий вихователь
– Один раз в садок прийшла, і то примудрилася з помічницею вихователя полаятися, як так? – ірже мій чоловік. А мені було зовсім не до сміху! Син у нас один, […]
– Нема чого так часто їздити до нас! Якщо моїй мамі не можна, то й твоїй теж, – з розумним виглядом сказав чоловік
Шлюб між мною й Антоном не задався практично з перших днів, хоча до весілля ми, здавалося, палко кохали один одного. На всі претензії чоловіка з цього приводу я відповідала, що […]
— Що з тобою, тату, щось сталося? – занепокоївся Олексій. — Та матір вашу уві сні бачив, – сумно відповів старий, – Прийшла сердита, каже, що хоче, щоб я їй пам’ятник поставив, великий, із граніту. І навіть сказала, яке фото на ньому має бути. — Пам’ятник? – здивувався Олексій, – А не рано? Півроку всього минуло. — Та що ти розумієш у цьому! – обурився його батько, – Зараз такі пам’ятники роблять, за новою технологією, хоч одразу став
Коли Аллі повідомили, що її свекрухи раптово не стало, вона, на свій сором, не відчула майже ніяких емоцій. Стосунки у жінок були натягнутими з найпершого дня знайомства, ніяких теплих почуттів […]
Тебе ж засміють твої колеги, сусіди. На кого зазіхнув? На селючку брудну. Що сказати дітям? Що їхній інтелігентний тато втік до селючки
— Ти йдеш від мене до цієї селючки? — моя дружина дивувалася. — Не називай так, будь ласка, Галину. Усе вирішено, Інно. Вибач, — я швидко збирав свої речі. — Сподіваюся, ти […]