Та якби не моя мама, то ваш син досі б на квартиру заробляв. А так, живе собі спокійно на всьому готовому в трикімнатній квартирі. А ви нам нічого не дали, – заявила мені невістка. – Це я не дала? А те, що я вже пів року як вам з дитиною допомагаю – це не рахується? – кажу і мало не плачу. – Так ви ж у нас жили! Пів року за наш рахунок! – не мовчить невістка. – Жила. Бо ви мене покликали. А у мене, взагалі-то, своя хата є. І я маю де жити. Невістка так розійшлася, бо дізналася, що я город продала і гроші доньці віддала. А вона вважає, що так не чесно
– Та якби не моя мама, то ваш син досі б на квартиру заробляв. А так, живе собі спокійно на всьому готовому в трикімнатній квартирі. А ви нам нічого не […]
І донька, і зять постійно мене кликали до себе, коли на світ моя онучка з’явилася, адже їм потрібно було багато допомагати, донька моя не справлялася сама. Я бігала до них щодня, сиділа з онучкою, давала їм відпочити. Таке враження, що я в них і за няньку, і за служницю була. А коли онучка підросла, то вони мене кликати до себе перстали, навпаки, коли хотіла приїхати, донька завжди відмовляла мене. Я лише тоді зрозуміла причину, коли підслухала розмову їх
Розпочну з того, що зазначу, що в мене зараз в житті дуже складний період, адже зі мною не хоче спілкуватися рідна донька і ще й внучку мою навіть до телефону […]
Після весілля мого сина, я намагалася на вихідні приготувати щось з того, що він любить, і приходила до них у гості, щоб пригостити і побачитися з ними. Спочатку їх все влаштовувало. Мої свіжоприготовлені страви уплітали за обидві щоки, особливо невістка. Та одного вечора, коли я прийшла, вдома була лише невістка, вона сказала, щоб я перестала ходити до них, нехай мій син сам до нас ходить. Після того син до нас приходить один: відпочиває, їсть, але без дружини. Я вже змирилася, що з мене зробили недобру свекруху, та якось невістка сама мені подзвонила
Так склалося в житті, що тепер я свекруха, адже син одружився і тепер я маю ще й невістку. До того, як мій син одружився, я від своїх подружок дуже часто […]
Я самотня давно немолода жінка. У мене немає ні чоловіка, ні дітей, але є гроші, багато грошей. А є у мене ще рідна сестра. У неї дуже велика сім’я: двоє дітей, троє онуків. Дуже багато років ми з нею не спілкуємося. Вся родина дивується, але причину знаємо лише ми з нею. Я колись сказала їй, щоб вона більше не лізла у моє життя. Зараз я вже вийшла на пенсію. У мене 2 автомобілі, великий будинок. Завтра я зателефоную сестричці, хочу поговорити з нею, допомогти її дітям
У наш час, чомусь, багато жінок вважають, що самотність – це дуже погано. А сімейне життя, велика дружна родина, численні турботи та клопоти – це і є справжнє щастя. Я […]
П’ятнадцять років тому чоловік пішов від мене і сказав: «Як була простачкою з села, так і залишишся нею». Всі ці роки я мріяла зустріти його при повному параді: в красивій сукні, з зачіскою, де-небудь в торговому центрі, чи на вулиці. Але не на ринку за прилавком, в той час як він був в костюмі і з молодою дружиною
Той день нічим не відрізнявся від інших. Леся влаштувалася на своєму звичайному місці, розклавши баночки з солоними грибами на прилавку. Ось уже багато років вона збирає і солить гриби не […]
Оксано, ти вже домовся з дочкою, пекти мені той торт чи ні?, – сказала мені подруга по телефону. – А що трапилося, Лесю? Анна ж обрала який хоче торт і з прикрашанням ви ж ніби й домовилися. Якась там косметика повинна бути зверху? Хіба ні? – Ми то домовилися. Я вже всі інгредієнти купила, завтра мала б пекти, але подзвонила Анна і сказала, що відміняє замовлення. Ти ж знаєш, я такого не люблю. – А чому відмінила? – спитала я подругу. – Вона сказала причину? – А причина одна, твій зять. “Вітя сказав, що нема чого гроші тринькати! Спечеш сама. Теж мені робота!”
– Оксано, ти вже домовся з дочкою, пекти мені той торт чи ні?, – сказала мені подруга по телефону. – А що трапилося, Лесю? Анна ж обрала який хоче торт […]
— Та не було між нами нічого, так, вірші читав, пустував, пробач, Ніно, їй богу не повториться. — Вірші кажеш, а мені пробачити тебе треба, так? Ти ж вірші просто читав, не встигли далі так, завадили? Ааа, вона ж не така, тільки після весілля, так, Петрику? Забирайся, бачити тебе не хочу
— Переш? Ну пери давай ретельніше. Сусідка, переважившись через паркан, не йшла, а дивилася на Ніну вичікувально, ніби хотіла щось сказати. — Ні, танцюю. Чого тобі, Нюрко? – Ніна викручувала […]
— Я ж уже майже місяць і не милася як слід, Оленко! Лежу, як безхатько з очима, ніби й здорова, а встати не можу. А дід хіба зможе мене помити як слід! Ось, намочить мені рушник, я де можу, сама обітруся, де не можу – він мене протирає. Мені б ванну прийняти, та хіба ж понесе він мене один? Десь у глибині душі в Олени ворухнулася жалість. Ну що, не люди ми? Може допомога їй якась потрібна, а я сиджу тут, в образу закуталася, і не знаю нічого
— Оленка, привіт. Ну як ви там? Як живете, як дітлахи? — Добридень, Марино Вікторівно. Та нормально, я працюю, діти на канікулах. Ви там як? Не очікувала вашого дзвінка. — […]
– Ти знала, за кого йшла заміж, – заявила мені свекруха. Так, за чоловіка у розлученні, а не за всю його колишню родину
Здається, незабаром мій чоловік зможе про себе говорити, що він вже двічі у розлученні. Тому що терпіти той табір, який він кличе родичами, у мене вже немає сил. Сам чоловік […]
Ольга була в магазині, коли їй зателефонувала сусідка. — Оля, привіт. Тут у вас під дверима шумить якась жінка, – повідомила Ніна Вікторівна. – Я вийшла до неї, вона каже у гості приїхала, а вас немає. — Здрастуйте, Ніна Вікторівна. Ми не чекали на гостей, дивно. Скажіть їй, що скоро приїду, – відповіла Ольга. Поки їхала додому, Ольга все думала, хто ж це може бути. За роздумами не помітила, як дісталася свого будинку, піднялася на свій поверх, вийшла з ліфта та побачила біля своїх дверей незнайому жінку. Ольга придивилася до незнайомки і остовпіла від побаченого
Ольга була у магазині, коли їй зателефонувала сусідка. — Оля, привіт. Тут у вас під дверима шумить якась жінка, каже у гості приїхала, а ви не відчиняєте. — Здрастуйте, Ніна […]