— Вибачте, але чек не з нашого салону, це чек бару «Петта». Он він, через дорогу. А ваш молодий чоловік учора прийшов до мене перед закриттям і слізно просив подарувати йому який-небудь букет, на колінах повзав. Він сказав, що його обікрали, а у вас учора було торжество і вирішується його доля. Усе, що я змогла – це віддати букет, який планувала розібрати і викинути. У борг ми не даємо. Тож
Ірина допомагала клієнтові у виборі квітів, як нервово дзенькнув дзвіночок, двері напружилися на пружині й ніяк не поверталися на місце. Іра вибачилася і вийшла з холодильного відділення. У дверях стояла […]
Досиділи всі гості до кінця вечора, я подала торт до кави. І тут донька запропонувала, щоб я свічку задула і бажання загадала. – А що мені загадувати? – кажу. – Моє бажання вже збулося. Я собі машину купила. Треба було бачити очі сина, дочки, а найбільше чоловіка. Вони не знали, що я в Німеччині навчилася водити і здала на права. Гроші відкладала майже рік, і придбала собі гарну іномарку. А що, хіба я не заслужила
– А хіба тобі щось треба, мамо? У тебе ж все є! От я і кажу Ігорю, що найкращим подарунком буде наша присутність. Ну хіба ж не так? – каже […]
Вже з першого дня, коли Марія приїхала додому, вона відчула, що атмосфера тут якось змінилася. Вони з донькою ніколи не мали проблем у спілкуванні, і вона не очікувала, що щось змінилося тепер. Однак одного разу, коли Марія взяла рушник з ванної кімнати, Віка зробила їй зауваження, що рушник належить зятю, і що треба питати, перш ніж щось брати. Марія відразу вибачилася, але це вже був перший дзвіночок. Протягом тих кількох тижнів, що Марія провела вдома, вона помітила, що багато чого в будинку тепер належить саме зятю, хоча придбано все це було за її гроші
Марія вже десять років працює в Італії, вирушивши туди на заробітки в свої п’ятдесят, коли зрозуміла, що сімейного бюджету для забезпечення потреб родини не вистачає. Поїхала вона в пошуках кращого […]
Вже місяць тітка моя мені телефонує, просить, щоб я матір її доглядала, бабусю свою, а вона мені, коли старенької не стане, квартиру залишить її. Квартира в бабусі добротна і можна було б погодитися на це. Але з нею дуже важко, її не можна вдома залишати одну, а я теж не можу цілодобово вдома сидіти. Чоловік просить, щоб я погодилася, але ж як можна вірити тітці, коли вона єдина спадкоємиця бабусі
Зараз моїй бабусі зараз 85 років. Це рідна мати моєї мами. Правду кажучи, у нашої бабусі й так характер був не цукор все життя, а тут взагалі став геть зіпсувався […]
Петро повернувся додому пізніше, ніж зазвичай. Раїса чекала на нього у вітальні. Петро увійшов, кинув портфель на диван, сів навпроти дружини. – Нам треба поговорити, – сказав він сухо. Раїса поклала книжку на стіл. – Я йду, – раптом сказав Петро. – Що? До кого? – спитала Раїса хрипким голосом. – Не має значення, – відповів Петро. – Я зустрів іншу жінку. Ми кохаємо одне одного. – Добре! Я тебе не триматиму! Але завтра ти пошкодуєш про своє рішення! – єхидно посміхнулася дружина. – В сенсі пошкодую? Ти про що? – здивувався чоловік. Але Петро навіть уявити не міг, що задумала його дружина
Раїса смажила картоплю, коли в двері постукали. – Увійдіть! – гукнула вона, витираючи руки об фартух. Двері рипнули. На порозі стояв молодий чоловік. У руках він тримав невелику валізку. Темне […]
Розписали їх у сільраді, і всі гості прийшли в хату до батьків Матвія. Клавдія, коли переступила поріг хати й побачила накриті столи, навіть трохи була ошелешена. Усього було багато, а гості зраділи, коли побачили багато напоїв на столі. Господарі самі не пили і Матвій теж, але гості пили і веселилися, а мати Клавдії плакала від радості. Озиралася на всі боки й думала: — У який дім потрапила моя донька. На вікнах тюлеві фіранки, штори гарні, трюмо ледве не до стелі, меблі гарні, все гарно й добротно, Посуд гарний і дорогий
Увійшовши до свого будинку з двору, Клавдія втомлено опустилася на диван у кімнаті, і як завжди подивилася на стіну, де в рамці висіла фотографія чоловіка Матвія. Їй скоро шістдесят, живе […]
Рита з Григорієм одружилися. Відгриміло весілля, почалося спільне життя! Через три місяці батьки Рити вирішили з’їздити провідати бабусю – татову маму. Григорій їхати відмовився. – Що я там робитиму, сонечко? – сказав він Риті. І дівчина поїхала до бабусі без чоловіка. Вона планувала побути в гостях два дні, але бабуся несподівано зібралася в санаторій. Тому Рита повернулася додому раніше. Вона тихо відкрила двері своїм ключем і так само тихенько зайшла в квартиру. А як же ж?! Щоб, не дай Боже, не розбудити коханого чоловіка. Дівчина зайшла в спальню і остовпіла від несподіваного видовища. – Значить, це все правда! – тільки й подумала вона
Мама обурювалася і сварилася – наречений дочки їм з батьком дуже не сподобався. – А ось давай, ти не будеш галасувати! – запропонувала незадоволена Рита, яка очікувала від візиту коханого […]
Мій син, Назарчик, одружився у тридцять два роки. Після їхнього весілля все змінилося. Він перестав довіряти мені, завжди казав, що спочатку треба порадитись з дружиною.
Кажуть, що онуків люблять більше, ніж дітей, але моя любов до сина завжди була глибокою та непохитною. З онуками любов іншого роду – більше розуміння, більше поблажливості. Коли мій син […]
Віра прокинулася вночі від якогось поштовху. Іллі поруч не було, але його смартфон, з яким він їздив у місто, лежав на столику. Жінці захотілося пити. Спускаючись на кухню, вона раптом почула звуки, що доносилися з кухні. Її чоловік розмовляв з кимось. – А це ще що? – здивувалася вона. Віра навшпиньки пройшла ближче до дверей кухні, тихенько причаїлася і почала слухати розмову Іллі. Раптом Віра почула таке, через що волосся у неї стало дибки. Ось чого-чого, а такого жінка аж ніяк не очікувала почути
— Я ще один такий день не витримаю, — зітхнув Ілля. — Це просто якийсь бедлам. — Та годі тобі, — Віра грайливо скуйовдила густі кучері чоловіка. — Вони й […]
Коли я подзвонила свекрусі то почула в слухавці: “Привіт, Юліє! Чого ти дзвониш? Тобі щось потрібно? Любомир в порядку?” А коли я запевнила, що з їх сином все гаразд і що я просто зателефонувала спитати як в них справи, Лідія Семенівна чемно припинила розмову – скинувши виклик
Я зі своїм чоловіком п’ять років, але його батьки ставляться до мене, як до чужої людини. Я їм зовсім не цікава Я заміжня з Любомиром майже п’ять років. Поки що […]