Я ось що думаю: навіть, якщо прийде до тями, гнати таку поганою мітлою, показала себе у всій красі, показала, чого можна від неї очікувати
– Олена та Віка до тещі поїхали, – сказав син.– Не домовилися про роботу? – Ні. Олена сказала, що повернеться, якщо я почну більше заробляти. На розлучення подаватиме. Я засмутилася. […]
— Красиве село наших предків, а ось ми з тобою так і не пожили в селі. Мати з батьком змолоду теж переїхали в місто. А тут так добре! І ліс, і річка, і місто недалеко, – сказала Галя, – я ж тепер на пенсії, і так хотілося б переїхати сюди… — Ти й раніше завжди заговорювала на цю тему, – усміхнулася Марина, – то що тобі заважає це зробити тепер? Давай, на двох будиночок купимо. І я до тебе їздити буду, не залишу ж я тебе одну
Дві сестри Галина і Марина були дружні все життя, хоча різниця у віці у них була пристойна – вісім років. Зазвичай у такій віковій різниці брати чи сестри не дуже […]
Коли моя племінниця Соломія запросила мене на весілля, я одразу знала, що все буде не так просто. Але того, що сталось, навіть у сні не могла уявити
Коли моя племінниця Соломія запросила мене на весілля, я одразу знала, що все буде не так просто. Ну, така вже вона, все у неї завжди шкереберть, то ж я була […]
Я пропрацювала 15 років у Італії, щоб забезпечити своїх дітей. Все, що заробляла, віддавалася їм, а собі завжди відмовляла, заощаджувала на всьому.
Я пропрацювала 15 років у Італії, щоб забезпечити своїх дітей. Все, що заробляла, віддавала їм, а собі завжди відмовляла, заощаджувала на всьому. Чоловіка не стало рано, і щоб дати дітям […]
— Ну для того, щоб твій чоловік претендував на частину спільного майна, ви маєте прожити у шлюбі не менше двох років. Та тільки я Вадиму вже обіцяв допомогти з інвестиціями найближчим часом, такий у нас був договір
За день до весілля підслухала розмову нареченого по телефону. І на весіллі влаштувала таке, що всі гості були приголомшені — Христинка, я не можу повірити! Невже я завтра заміж виходжу! […]
— Донька в тебе й справді гарна, але не думай засиджуватися. Треба знову заміж виходити, поки молода, симпатична… – радила подруга. — Ну, вже ні, – відповідала Віра, – спасибі, наплакалася я, натерпілася, наслухалася на свою адресу багато поганого… Не переношу більше на дух чоловʼяг. Від них одні страждання тільки
Магазин, де працювала Вірочка, стояв у центрі селища міського типу в Сумській області. Неподалік розташовувався гуртожиток місцевого училища, звідки іноді приходили студенти за цукерками, шоколадом, пряниками і напоями, коли отримували […]
Дивна у мене виявилася свекруха, ну чесне слово! Ну не було в мене часу їй аж ніяк допомагати і псувати в городі нігті! Я мала собі відзняти багато контенту для блогу – не щодня ж у селі буваєш. Це ж все так колоритно – купи картоплі накопаної, дойка корів, сади, вулиці в пилюці, покинуті хати. Я поїхала по контент, власне кажучи, дитина повітрям свіжим подихала. Але все ж мені стало дуже неприємно і прикро, коли свекруха так розділила мене і свою донечку, що вона її тільки не повиносила з холодильника і комор своїх. Більше не поїду до неї
Мій чоловік працює на такій роботі, що вихідні у нього дуже рідко, а якщо і бувають, то радше на вихідних. Ми з Остапом одружилися чотири роки тому, виховуємо дворічного сина. […]
В той день до нас у вікно постукала пташка, а всі знають, що це до сумних звісток, але ми й подумати не могли, до яких саме, адже бабуся Соломія у свої 87 в той день ще доїла кізку і поралася в садку. І потім вона почала до нас приходити. Я підходжу до свіжого горбочка землі, але прочитати, чиє там ім’я написано на хрестику, не можу, все розмите, як в хмаринці туману. «Ось бачиш, я ж казала, що вже все. Мені добре, тепло,» – і посміхнулася. Мама чує чиїсь кроки поруч, а потім голос каже: «Вставай, уже час чоловіка зустрічати обідом»
Кілька місяців полинула на хмаринку прабабуся. Вона була золотою людиною, без перебільшення. Її любили всі, вона завжди допомагала нам, завжди підтримувала, але вік все ж таки вік узяв своє – […]
Нас з чоловіком зовсім не розуміють наші батьки і всі знайомі. Тому й цікава думка збоку. Чи дійсно ми не праві? Ми забезпечені, але наш старший син з 14 років працює. Всі кажуть, що ми не повинні відправляти на роботу, дітей, що ми черстві і забираємо у них дитинство в той час, як самі маємо достатньо грошей, щоб дітям ні в чому не відмовляти. Ми живемо у місті, недалеко від Києва. У нас простора двокімнатна квартира в новобудові, дві машини. Маємо хороші роботі хороші зарплати на наш час, ні на що жалітися. У нас двоє прекрасних синів. Нашому старшому синові Артему 15 років. Минулого літа, у 14 років, він пішов на роботу і працював 4 години на день. Звичайно, з нашої згоди. Він розвозив піцу і суші. Зарплата мінімальна
Нас з чоловіком зовсім не розуміють наші батьки і всі знайомі. Тому й цікава думка збоку. Чи дійсно ми не праві? Ми забезпечені, але наш старший син з 14 років […]
Мій Толя завжди був неймовірно скупим. Спершу я думала, що це нормально — людина економить, не витрачається на непотрібні речі. Але з часом стало зрозуміло, що його скнарість не має меж. Квіти мені він дарував раз на рік на день народження, а подарунки вибирав такі, наче спеціально шукав найдешевше…
Мій Толя завжди був неймовірно скупим. Спершу я думала, що це нормально — людина економить, не витрачається на непотрібні речі. Але з часом стало зрозуміло, що його скнарість не має […]