Одного разу чоловік приїхав додому з дипломом, забрав речі, пригорнув дочку і сказав дружині: – Я йду від тебе, Маріє, назавжди. Тому що покохав іншу. А ти сильна та розумна жінка, ти зрозумієш мене. Потім Марія дізналася, що Петро вже давно водився з жінкою років на десять старшою за нього. Така світська дама й забрала у неї Петра, навіть не замислюючись над тим, що у нього є дочка. Але все різко змінилося вже через рік, тоді різні плітки стали ходити по селу про Петра
Тоді був весняний теплий ранок. Яскраво світило тепле сонце, люди щиро посміхалися весні і одне одному, хоча всі зранку поспішали по своїх справах. Того весняного ранку біля дверей залізничного вокзалу […]
У 2 роки мама мене залишила, сказала просто, що на мене у неї немає грошей. Спочатку вона відвідувала мене в дитячому будинку, а потім стала приходити все рідше. Я завжди намагалася встати рано, вмитися, зачесати волосся, хотіла, щоб мама мене бачила красивою, щоб забрала мене назад додому. Та вона більше не з’являлася. Через багато років я зустріла її, вона аж підбігла до мене сама
Я тоді мала всього 2 роки, коли рідна мама мене покинула. Мотивувала вона свій вчинок тим, що на мене не вистачає у неї коштів. Відтоді я росла в дитячому будинку. […]
Олексій з дружиною приїхали до матері чоловіка, допомогти прибрати в будинку. Трохи відпочивши з дороги, молоді одразу взялися за роботу. Через декілька годин, будинок сяяв чистотою. – Може ще витрусимо покривало з ліжка Ніни Петрівни та матрац? Вона ж явно сама цього ніколи не робила, – запропонувала Марія. – Хороша ідея, – погодився на її пропозицію Олексій. Подружжя увійшло до спальні і зняло постільну білизну з ліжка Ніни Петрівни. Але тільки-но вони піднявли матрац, то остовпіли від побаченого
Ніна Петрівна все своє свідоме життя прожила в селі. Жінка мала непростий характер, про що не з чуток знали не тільки її родичі, а й сусіди. Щоразу, коли син Олексій […]
Вихована бабусею Даша ледь не з дитинства засвоїла головну істину, яку та намагалася донести їй про сімейне життя: «Вдома має бути тепло! Щоб чоловік не шукав іншого місця, де його зрозуміють, пожаліють, приймуть. Де йому буде краще, ніж із тобою. Зроби так, щоб у твоєму домі було добре всім: чоловікові, дітям, гостям, тваринам. Усім без винятку
— Соня, донечко, я все розумію, але виходу в нас немає. Доведеться. Ми змушені продати будинок. А після продажу і поділу, грошей вистачить тільки на квартиру в іншому районі. Я […]
– Мама з татом приїжджають, – раптом сказала Ганна своєму коханому. – Вони дуже хочуть познайомитися з тобою. Григорій, який намазував джем на тост, застиг. – Чудово, – сказав він. – Я теж з нетерпінням чекаю зустрічі. Але Ганна побачила, як він напружився… Наступний тиждень пролетів як один день. І ось настав день X. Ганна нервово поправляла скатертину на столі, коли пролунав дзвінок у двері. – Я відкрию, – сказав Григорій. Він відчинив двері, і на порозі з’явилися батьки Ганни. На мить запала тиша. Мама Ганни, Олена Петрівна, застигла з відкритим ротом, а батько, Роман Миколайович, насупився
– Ти впевнена, що то ветеринарна клініка, а не тату-салон? – Прошепотіла Ганна, торкаючись ліктем подруги і киваючи у бік високого чоловіка в медичному костюмі, чиї руки від плечей до […]
— Ось подарунок, так подарунок. Це тобі не зрізаний букет, який зів’яне через три-чотири дні, і на смітник. Ці квіти тішитимуть твою Катю довгі роки. Вони тільки на зиму «засинають», листочки засихають поступово і квіточка під ліжком або в коморі чекає нової весни. Ну, що ж ти стоїш? Бери подарунок і вперед
Олексій прийшов з двору додому сумний. Він сів у передпокої на стілець і зітхнув. — Що сталося? – поцікавилася бабуся, – чи не захворів ти? — Ніі… – протягнув онук, […]
Свекруха влізла в нашу квартиру без дозволу, але я влаштувала їй незабутню зустріч
– Сергію, а де все печиво? Ти його з’їв? – я з подивом дивилася на напівпорожню вазу, що стояла на столі– Ні, Людо, я не брав! – Відгукнувся чоловік з […]
– Все-таки молодець теща! – уже вдома сказав Олег, – дивись, як добре вигадала: і проблему вирішили й, з матір’ю не посварилися. Брехня на порятунок, як то кажуть
– Це все? – я з подивом подивилася на чоловіка, – і заради цього ти днюєш і ночуєш на роботі?– Тобі скільки не дай – все одно мало, – буркнув […]
Світлана готувала вечерю на кухні. – Мамо, ти не бачила мій костюм супергероя? – вигукнув син, коли прибіг на кухню. – Допоможи його знайти! – Ти як завжди. Звалиш усі речі в купу, а потім шукаєш. Добре, зараз доварю суп і обов’язково знайду, – пообіцяла вона. Світлана півгодини розгрібала шафу, але так і не знайшла костюма. – Мабуть він на антресолях, – вирішила вона. Поставила табуретку, відчинила дверцята і… ось він, той самий костюм. Світлана потягла на себе пакет із костюмом, і одночасно з антресолей випав якийсь згорток. Жінка розгорнула цей згорток і ахнула від побаченого
— Важко жити з чоловіком і розуміти, що жодних почуттів вже не лишилося! Думаєш, ти добренький і шляхетний? Та йшов б ти кудись подалі. Чоловік здивувався. Він не підозрював, що […]
Віктор з Мариною та дітьми переїхали зі своєї квартири. Так захотіла мати Віктора, яка була власницею. Їм довелося винайняти маленьку двокімнатну квартиру на околиці міста. Діти важко переживали переїзд, особливо маленька Леся. Якось увечері, коли Віктор повернувся з роботи, він застав Марину в сльозах. – Знаєш, – повільно сказав він. – Може, нам варто поговорити з мамою? Спробувати виправити все? Марина кивнула, витираючи сльози. Наступного дня Віктор набрався сміливості та зателефонував матері. На його подив, у слухавці почувся незнайомий чоловічий голос. – Алло? Хто це? – здивовано спитав Віктор. Він не розумів, хто це такий може бути
– Мамо, ти зовсім вже? — голос Віктора тремтів. Він напружений стояв посеред кухні. Галина Миколаївна, елегантна жінка шістдесяти років, незворушно помішувала чай, немов не помічаючи бурі емоцій сина. – […]