Пізній дзвінок, який пролунав вже після опівночі, не віщував нічого доброго. До того ж, телефонувала Віра, друга дружина батька. Любомир підняв слухавку. – Гроші потрібні, а у мене є лише тисяча гривень, – стала плакатись Віра. – Я зрозумів, скиньте мені номер карточки. 10 тисяч для початку вистачить? – Мало би вистачити
Любомир перекинув мачусі гроші, і став думати, що робити далі. Пізній дзвінок, який пролунав вже після опівночі, не віщував нічого доброго. До того ж, телефонувала Віра, друга дружина батька. Любомир […]
Наступного дня Алла знову зустріла сусідів і помітила, що в Ганни Петрівни на голові з’явилася світло-бузкова хустка, і плащ був ошатним, а дід Сергій замість звичайної чорної куртки був одягнений у сіре стильне пальто, а на його шиї виднівся новий шарф. Люди похилого віку начебто чекали виходу Алли з малюком, і зраділи, коли вона вийшла з коляскою
Бабуся Ганна і дід Сергій були найстаршими в під’їзді. Вони були старожилами чотириповерхового будинку, давно на заслуженому відпочинку, тому всі сусіди віталися з ними шанобливо і запитували про самопочуття. Про […]
– Поясніть мені, будь ласка, чим чоловік заслужив на таке ставлення? Тим, що щасливо живе у шлюбі? Тим, що з моїм сином потоваришував? Тим, що навчився обслуговувати себе? Людина, яка у двадцять п’ять років не могла яєчню посмажити, хіба не викликає подив
Живу з сином від першого шлюбу, та другим чоловіком. Чоловік молодший за мене на шість років, йому двадцять дев’ять, сину чотирнадцять. У шлюбі ми чотири роки. І саме чотири роки […]
Мамо, я на це шоу-весілля не піду. По-перше, не маю в що вдітися, а по друге, це смішно. Тобі 56 років, татові за рік шістдесятка стукне. Ти ще скажи, що ти білу сукню одягнеш? Ну це ж смішно. Тридцять років жили без шлюбу, двох дітей на світ привели, а тепер, на старість літ надумали, що так жити не гоже, і весілля захотіли? – Ну всі ці роки ми не хотіли, а ось тепер прийшов час, коли ми цього обоє хочемо. А що тут поганого? – Та все погано, мамо. Родичі мого чоловіка вже сміються. Ти все село на ноги підняла своєю заявою. Скажи всім нарешті, що це жарт і заспокійся!, – скаpала я мамі
– Мамо, я на це шоу-весілля не піду. По-перше, не маю в що вдітися, а по друге, це смішно. Тобі 56 років, татові за рік шістдесятка стукне. Ти ще скажи, […]
Ірина з самого ранку прийшла до сусідки Наталі. Вона плакала. – Весь урожай, наша розкішна теплиця, все порушено якимось нічним пройдисвітом! – говорила Ірина. – Я ж так сподівалася, що буду цього року з огірками і помідорами. Частину продати хотіла, частину собі на їжу, дітлахам, а тут таке! Все звалилося в один момент, – не вгавала жінка. – Та не сумуй ти так, – намагалася заспокоїти сусідку Наталя. – Це ж не кінець світу! Чим зможу – допоможу, а саму теплицю твій хазяїн сам відновити спробує. – Який хазяїн?! – вигукнула Ірина. – Йому вже давно не треба нічого. Наталя почала шукати вихід. І раптом знайшла
Між сусідами-подружжями Іваненками і Петряками ніколи не було особливих розбіжностей. Жили вони дружно, ніколи не сварячись і не сперечаючись, у будь-який момент готові прийти один до одного на допомогу. То […]
Поставили камеру на дачі. Довго сміялися, дізнавшись, що сусідка робить у городі за нашої відсутності
Мій чоловік вирішив поставити камеру. Наслухавшись розповідей від знайомих у селі про злодійство, він вирішив так убезпечити нашу дачу. Хоче, отже, хоче. Я не відмовляла його, хоч не бачила в […]
Олександр виявився просто золотим працівником: грошей багато не брав, робив усе на совість, зайвих запитань не ставив, а коли потрібно, і розмову міг підтримати. Його в дачному селищі любили, довіряли ключі, собак і навіть дітей
— Ми з вами не зустрічалися раніше? Євгенія вже кілька днів придивлялася до Олександра, намагаючись зрозуміти, де вона раніше бачила ці пронизливі яскраві очі. Сам він був непоказний: засмаглий до […]
Жінку з губами-пельменями звали Мілана. Найімовірніше, Людка, але з такою зовнішністю бути Людкою, звісно, неможливо. Дочку Мілани звали відповідно: Аврора. Ніні не було чим крити: дітей вони назвали за заповітами дідів – Колею, Сашком, Марією та Ігорем. Цього року до школи йшли середні, двійнята Сашко і Марійка, і, судячи з усього, вчитися в цьому класі буде непросто
Ніна дивилася на величезні, як пельмені, губи співрозмовниці, але думала не про них, а про те, що куплені влітку туфлі стали малі синові, а на нові грошей немає. Чоловікові вчора […]
Із Жені й справді виросла хороша людина, всебічно розвинена і талановита. Вона закінчила школу із золотою медаллю і вступила до престижного інституту. Перший і другий курс Євгенія провчилася добре, була поглинута процесом навчання і жодних проблем батькам не доставляла. На третьому курсі вона раптово закохалася. Все б нічого, але «предмет» її любовного захоплення звали Рафаель, і був цей хлопець родом з Африки
Євгенія була пізньою дитиною в сім’ї, вона зʼявилася на світ, коли її матусі було вже тридцять сім років. До появи у сімʼї цієї милої дівчинки, обзавестися дітьми у Валентини та […]
Витрачати такі шалені rроші на ресторан? Геть не мудро! – заявила мені донька, коли я її запросила в ресторан на свій ювілей. – Невістка її підтримала: – Ви б краще нам з Олегом ці гроші дали, ви ж добре знаєте, що нам ще кілька років кредит виплачувати. – 25 гостей! Та це ж весілля невелике. Що ти собі лише думаєш, в такий важкий час грошима розкидатися, святкування якісь влаштовувати, – продовжувала мене картати донька. – Гроші твої? Твої. Ти їх у когось просила? Ні. Ти щось комусь винна? Теж ні. Ірино, кажу тобі, ти варта, щоб такий красивий ювілей хоч раз в житті відсвяткувати! Не кожного разу життя виставляє дві п’ятірки нам, – моя рідна сестра переконує мене в тому, що я маю по-людськи відсвяткувати свій ювілей
– Витрачати такі шалені гроші на ресторан? Геть не мудро! – заявила мені донька, коли я її запросила в ресторан на свій ювілей. – Здивувала ти нас мамо. Ми недавно […]