Я випадково побачив чек на 150 тисяч гривень за ювелірний виріб. Це була неймовірно дорога каблучка з діамантами. Вона просто лежала на тумбі у вітальні, ніби це були дріб’язкові витрати. Коли Оля прийшла додому, я не міг втриматися: – Ти розумієш, що витратила за один день суму, яку мої працівники заробляють за рік? – Захаре, це просто прикраса, – відповіла вона спокійно. Мене вразила її байдужість, тому я почав діяти
– Захаре, ну будь ласка!, – зітхнула дружина, наче я говорив про якісь дрібниці. – Не перебільшуй. Адже ти заробляєш багато грошей. – Справа не в тому, чи можу я […]
Сестра чоловіка постійно позичає у нас гроші й не віддає. А останнє вже перейшло всі межі. Коли ми прийшли до них у гості, у мене просто щелепа відвисла. Все почалося з того, що Галя, сестра мого чоловіка, позичила в нас 5 тисяч гривень “на нагальні потреби”. Мовляв, у дітей день народження, а зарплату затримують. Ми, звісно, люди не жадібні, вирішили допомогти. Та й як відмовити, коли вона так жалісно просила? Потім гроші “потрібні” стали регулярно. То на ремонт холодильника, то на новий одяг для племінника, то ще на якусь “дуже важливу справу”. Найкумедніше, що обіцяла віддати завжди “наступного місяця”
Сестра чоловіка постійно позичає у нас гроші й не віддає. А останнє вже перейшло всі межі. Коли ми прийшли до них у гості, у мене просто щелепа відвисла. Все почалося […]
Я не можу зрозуміти свою сестру і її чоловіка. Зараз поясню, в чому. Та й у гості ми більше до них не поїдемо. Справа в тому, що вони прожили все життя у місті. У невеличкій двокімнатній квартирі, старенькій, але зі зручностями, у Вінниці, де все поруч: магазини, хороша інфраструктура і так далі. У них виросли два сини, вже одружені. І ось моя сестра з чоловіком, коли сини вже з’їхали від них у самостійне життя, продають свою двокімнатну квартиру в центрі Вінниці й переїжджають у глухе село, у старий будинок
Я не можу зрозуміти свою сестру і її чоловіка. Зараз поясню, в чому. Та й у гості ми більше до них не поїдемо. Справа в тому, що вони прожили все […]
А за що ви, мамо, збираєтеся жити? – зухвало запитала мене невістка, а я аж присіла. – Я ще е знаю. Але ж я до рідного сина приїхала, невже ви мені не вділите тарілку супу? – кажу. – Та чому не вділимо? Вділимо, звичайно. Тільки я хочу прояснити ситуацію. Ви ж не в гості на два тижні приїхали, а назавжди, як я розумію. Чи не так? Я навіть не знала, що їй відповісти, і поки збиралася з думками, невістка мені наказала завтра ж іти у пенсійний фонд і з’ясовувати, на що я можу претендувати, бо утримувати мене вони не збираються
– А за що ви, мамо, збираєтеся жити? – зухвало запитала мене невістка, а я аж присіла. – Я ще е знаю. Але ж я до рідного сина приїхала, невже […]
На моє весілля батько не приїхав, була лише мама. Коли свято закінчилося, вона підійшла до мене та вручила конверт від батька.
Мої батьки познайомилися ще під час навчання в університеті. Батько довго домагався маминого кохання, і зрештою вона погодилася з ним зустрічатися. Пізніше батько влаштувався працювати, і вони почали винаймати квартиру. […]
Чоловік, коли покидав мене з дочкою двадцять років тому, сказав на прощання: “Я закохався в іншу – молодшу, красивішу, життєрадісну”. І додав: “Ти сама винна, Соломіє. Ти себе запустила”. Я це пережила, з допомогою спеціаліста, але впоралася. А недавно я поїхала в санаторій, і ви не повірите, зустріла там Антона. Його пропозиція поставила мене в ступор, як і його вигляд
– Ну що, Соломіє, як воно? Бачити людину, яка зруйнувала твоє життя, і тримати себе в руках? – це була Роксолана, моя найкраща подруга, яка завжди вміла поставити найнеприємніше запитання […]
Мені вже 52 роки, і так склалося моє життя, що я працюю прибиральницею вже багато років, і за цей час бачила всяке. Робота в будинках заможних людей відкриває чимало деталей їхнього життя, але я звикла тримати дистанцію і нічого не помічати. Це як негласне правило: робота зроблена — і на цьому все. Але ось в одній родині я випадково дізналася те, чого краще було б не знати. Олена завжди виглядала дуже зайнятою, але я ніколи не могла зрозуміти, чим саме. я помітила на туалетному столику дивний предмет. Це був маленький ключик. Поряд в скрині лежали якісь документи, яких я не торкалася, але побачила серед них паспорт із чужим ім’ям і фотографією, на якій була Олена!
Мені вже 52 роки, і так склалося моє життя, що я працюю прибиральницею вже багато років, і за цей час бачила всяке. Робота в будинках заможних людей відкриває чимало деталей […]
Моєму обуренню просто немає меж. Як таке можливо? Я сиджу вдома, горбатюся, вкладаю всю себе в сім’ю, а вона! Вона розкошує! І не просто розкошує, а ще й виставляє це на показ! Відкриваю я зранку телефон, як завжди, щоб переглянути новини, і що я бачу? Фото невістки на Єлисейських полях. Уявляєте? Стоїть така вся в модному пальті, з посмішкою від вуха до вуха, у руках — багет, а на задньому плані Ейфелева вежа. Підпис під фото: “Paris, je t’aime” (що це взагалі таке? Чого не написати нормально по-людськи?). Я Я аж каву пролила, як побачила це. Париж! Єлисейські поля! А я? Я в житті далі свого райцентру мало де була. Навіть у Туреччині жодного разу не відпочивала. А вона там за мої гроші з подругою! Тепер я вирішила: жодної копійки більше. Нехай як хочуть, так і викручуються. А як повернеться ця краля, я їй усе вискажу!
Моєму обуренню просто немає меж. Як таке можливо? Я сиджу вдома, горбатюся, вкладаю всю себе в сім’ю, а вона! Вона розкошує! І не просто розкошує, а ще й виставляє це […]
– Чому так розкошуєш? Овочі треба було на суп пустити, курку можна було замінити на фрикадельки з гречки. У нас із чоловіком зараз живе його бабуся. Вона продала квартиру, а гроші віддала нам. Тепер ми живемо разом. Спершу все було дуже мило: бабуся пекла пироги, розповідала історії зі свого молодого життя, навіть в’язала мені шарф. Я побачила її на кухні вночі. Вона стояла біля холодильника, озиралася навколо, ніби в шпигунському фільмі, і потайки ховала до кишені шматок сиру. На моє запитання “Що ви робите?” вона відповіла: “Це для кота”. У нас, до речі, кота нема. Далі були шкарпетки зі смітника. Вона примудрилася приготувати “гречаний плов”. Це було щось особливе: гречка з тушонкою й родзинками
У нас із чоловіком зараз живе його бабуся — літня, але надзвичайно енергійна і, здається, невичерпна на несподіванки. Почалося все з того, що вона вирішила продати свою квартиру, мовляв, жити […]
Ну, тепер я точно можу сказати: досить. От справді, досить! Скільки я терпіла, скільки допомагала, ніколи ні в чому не відмовляла, а от на що отримала? Сервіз чашок. Сервіз! І це на 60-річний ювілей! А сваха – машину. Ось так просто – машину. Сиджу я тепер і думаю: це я їм, виходить, просто безкоштовна няня? Людина, яка завжди поруч, коли треба підхопити, допомогти, забрати зі школи, нагодувати, вкласти спати, а потім ще посидіти над уроками? А сваха тим часом отримує машину
Ну, тепер я точно можу сказати: досить. От справді, досить! Скільки я терпіла, скільки допомагала, ніколи ні в чому не відмовляла, а от на що отримала? Сервіз чашок. Сервіз! І […]