Я ніколи не розуміла людей, які влаштовували пишні весілля, запрошуючи всіх друзів та далеких родичів. На щастя, я спромоглася відстояти свою позицію на власній церемонії.
Я завжди розуміла людей, які віддавали перевагу невеликим весіллям у колі близьких родичів або навіть просто двох людей – подружжя. Мене спантеличувало, чому дехто витрачає стільки грошей на пишні церемонії […]
Колишня дружина Остапа їхала за кордон на заробітки, доньку взяти з собою не хотіла, тому він став просити свою нову дружину взяти його доньку жити до них. – Забув у тебе ще один момент уточнити. Нам доведеться прописати Зоряну у себе, – сказав чоловік Уляні. Вона була дуже здивована, адже вони до одруження домовлялися, що донька від першого шлюбу чоловіка житиме з матір’ю. Але стала думати як їй хитро вчинити, адже не хотіла, щоб Остап з нею розлучився
Вже на момент весілля з Остапом Уляна дуже добре знала про наявність у нього 11-річної дочки від першого шлюбу, але зовсім не вважала це за проблему. Зоряна жила весь час […]
На іншому кінці пролунало далеко-знайоме, але водночас – чуже: – Привіт, донечко. У мене затремтіли руки. Цей голос належав їй – жінці, яка покинула мене в дитинстві, коли мені було лише п’ять років. – Я шукала тебе всі ці роки, Оленко. – сказала вона. – Пробач мені, якщо зможеш. І дуже прошу тебе про зустріч. У цей момент моя душа наче розкололося навпіл. Одна частина кричала, що я повинна покласти слухавку, що не можна пробачити людину, яка покинула власну дитину. Інша ж шепотіла
Це був звичайний серпневий вечір, коли пролунав телефонний дзвінок, який змусив моє серце завмерти. На екрані висвітився невідомий номер. Зазвичай я не відповідаю на такі дзвінки, але щось змусило мене […]
Одного разу я набрала свого сина і поскаржилася йому на своє важке життя, мовляв, пенсія маленька, продукти зараз такі дорогі, не все собі можу дозволити купити. А найбільше, кажу, що шкода мені через те, що зимові чобітки не можу собі купити, а скоро морози, в ноги мерзнути буду. Думала син мене пошкодує і хоч взуття допоможе купити, а він взяв і з невісткою по-іншому вчинив
Ось я, якщо правду казати, не так вже потребую, – каже Тамара Олегівна, – щоб обноски носити після когось. Тим більше, якби ж то за донькою своєю рідною речі носити, […]
Віка з нетерпінням чекала на повернення чоловіка з довгого відрядження. Нарешті пролунав дзвінок у двері, вона їх відчинила і застигла, не вірячи своїм очам.
Дзвінок від Віктора застав Віку зненацька. Хоч вони офіційно не розлучалися, але вже понад 10 років жили в різних містах. Віктор надсилав гроші двічі на рік, навідувався лише на свята […]
Коли Наталі Іванівна зайшла в наш орендований дім, я щиро посміхнулась і обняла маму чоловіка. Коли вона зняла верхній одяг, помила руки і привіталася з онуками, я запросила маму Сашка за святковий стіл. Але її реакція була несподіваною. – Що це таке? – запитала свекруха, оглядаючи стіл. – Ти серветки з супермаркету взяла? А що це за борщ? Мало зелені, занадто густий. А пиріжки геть недолугі, я по вигляду бачу – тісто пересушене! Цей приїзд моєї свекрухи Наталі Іванівни став незабутнім, і ми з чоловіком не знаємо, що тепер і робити, як виманити з неї гроші, які вона нам, до речі, обіцяла привезти з Італії і дати на перший внесок за власну квартиру. Я хотіла зробити приємне свекрусі, тому накрила стіл найкращими стравами, які вміла готувати. Смачний борщ, пиріжки з капустою, мариновані грибочки, які всі так любили, запечену скумбрію. Я старанно підбирала серветки до скатертини, а Сашко купив мамі пишний букет квітів, щоб створити святкову атмосферу і привітати маму з поверненням додому
Цей приїзд моєї свекрухи Наталі Іванівни став незабутнім, і ми з чоловіком не знаємо, що тепер і робити, як виманити з неї гроші, які вона нам, до речі, обіцяла привезти […]
Наближався Новий рік. Усі збиралися на корпоратив. Олена купила собі дуже красиву сукню в надії, що Олег запросить її і нарешті познайомить з своїми друзями, так би мовити, введе її в своє коло. – Ти куди так вирядилася? – здивовано запитав її Олег, коли побачив Олену при повному параді. – А хіба ми не йдемо разом? – розгублено запитала дівчина. – Звичайно, що ні. Як ти могла таке подумати? І взагалі, затягнувся вже наш роман, треба закінчувати, – сухо сказав чоловік
– Та він тобі як тато. Оленко, навіщо тобі цей чоловік? – намагалися напоумити молоду дівчину її подруги. Та Олена їх не слухала, вона закохалася в Олега, не бачила його […]
– Мамо, я зустрів її. Вона чудова! Її звати Клавдія. Таке чудове ім’я! Так звали твою бабусю, на скільки я знаю з твоїх розповідей. Я зраділа, але вже за кілька хвилин дізналася деталі, які мене засмутили. Клавдія ця була старша за Олега на кілька років і мала трьох дітей від попереднього шлюбу. Тоді я і вирішила зустрітися з Клавою особисто, щоб зрозуміти, чому Олег настільки нею зачарований
Я дуже переймаюся з приводу вибору мого сина і не знаю, як відмовити мого Олежика одружуватися з цією Клавдією, хоча синку вже і 35 років. Моєму синочку Олегу, як я […]
Мені здається, що моє життя могло б бути ідеальним. У мене є все: люблячий чоловік, троє чудових дітей, затишний дім і стабільність, про яку багато хто може лише мріяти. Але іноді мені здається, що душа має власні закони, і жодні розумні рішення не можуть їх змінити. Прикладом тому – моя особиста історія, ку я хочу розповісти і почути не ваш осуд, а сторонню думку і корисні поради. Через кілька років я зустріла Дмитра. Він був зовсім іншим: надійний, турботливий, щедрий, мав бізнес і житло. Він прийняв мене з дитиною і став для мого сина Назарчика справжнім батьком. Ми одружилися, і невдовзі у нас з’явилося двоє спільних дітей. Дмитро обожнює мене, піклується про нашу родину і робить усе, щоб я почувалася щасливою. Але всередині мене завжди жила тінь минулого. Я ніколи не могла остаточно забути Олександра. У найглибших куточках душі я все ще кохала його, хоча й не хотіла цього визнавати навіть собі смій. І ось півроку тому він знову з’явився
Мені здається, що моє життя могло б бути ідеальним. У мене є все: люблячий чоловік, троє чудових дітей, затишний дім і стабільність, про яку багато хто може лише мріяти. Але […]
Допоможіть якось змінити ситуацію, бо я вже не можу, це просто ж на голову не натягнеш! Мені 69 років, і я живу у своїй трикімнатній квартирі разом із сином, його дружиною та їхньою маленькою дитиною. з часом я почала помічати речі, які мене напружують. Найбільше це стосується моєї невістки Валентини. Вона постійно з книжкою! От просто завжди: чи говорить з кимось, чи сидить за столом, чи телевізор дивиться – книжка завжди перед нею. Я ж тим часом прибираю, готую, займаюся онуком! Я вже мовчу про те, що вона по дві години проводить у ванній кімнаті! Причому це завжди тоді, коли дитина спить
Допоможіть якось змінити ситуацію, бо я вже не можу, це просто ж на голову не натягнеш! Мені 69 років, і я живу у своїй трикімнатній квартирі разом із сином, його […]