— Не соромно в 63 роки за жінками бігати? Без грошей на тебе жодна не гляне. — А я ось на пенсії вирішив змінити своє життя.
Дружина мене остаточно дістала. Все життя її терпів, бо шкода було розривати сім’ю, а діти ж… Але ось тепер я розумію, що все це було маніпулюванням з її боку. Зі […]
Чоловік почав часто ставити телефон на беззвучний режим. На всі мої запитання, чому він так робить, відповідав щось невиразне, мовляв, так зручніше, щоб не відволікали.
Мій чоловік ніколи не ставив телефон на беззвучний режим, але раптом почав це робити. Зателефонувати йому практично неможливо. Про це почали говорити не лише близькі, а й знайомі. Я почала […]
Донедавна я вважав наших з Анною близнюків, Оленку і Дмитрика, своїми, рідними і найулюбленішими. Та правда виявилася гіршою, ніж я міг собі уявити. Не обійшлось без найріднішої мені людини, мого батька. Як я тепер маю з тим жити? І хоча і тато і Анна попросили вибачення, та це не рятує ситуації. В мене є деякі варіанти, але я не впевнений, що вони правильні
Донедавна я вважав наших з Анною близнюків, Оленку і Дмитрика, своїми, рідними і найулюбленішими. Та правда виявилася гіршою, ніж я міг собі уявити. Не обійшлось без найріднішої мені людини, мого […]
Мамо, тут ніякої хати немає, ніякого будівництва не велося – люди так в селі сказали. А дядько Роман з тіткою Поліною на твої гроші купили авто, а доньку навчатися відправили за кордон, – схвильовано говорив син Людмилі по телефону. – Та не може бути такого. Ти не там дивишся, – не вірила жінка. – Мамо, тобі весь час говорили не правду, а тут мені сусіди все розповіли, як є. – Збираюся, сину, їду, чекай мене там
Людмила Дмитрівна всоте перечитувала численні повідомлення від своїх сільських родичів. Роман та Поліна барвисто описували усі плюси сільського життя: і повітря чисте, і продукти натуральні, і тиша така, що чути […]
У дитинстві для мене було надто дивним те, що бабуся жила дуже бідно, коли моя сім’я мало не шикувала. Потім мені стало ясно
З дитинства у мене залишилися спогади уривками, але все ж таки, деякі речі я чітко пам’ятаю, особливо, коли ці спогади пов’язані з певними людьми. І ось те, що я пам’ятаю […]
Ірина давно підозрювала, що щось не так у шлюбі Світлани, але Світлана ніколи не хотіла відкривати їй правду. Через багато років вона все ж наважилась сказати чисту правду
Вісімнадцять років — це багато, коли йдеться про життя, наповнене потаємними думками і таємницями. Для Світлани цей час був довгим і важким шляхом прихованого болю, якому вона навчилася не надавати […]
— Що стукаєш? Я й так усе вже знаю. Кирило закліпав очима. — Ех ти! Не довіз мені онуку, впустив стару з косою в автобус. Кирило стояв перед цією жінкою, немов німий, згадуючи, що сталося за кілька хвилин до біди. — На тобі тепер чорна вуаль, не одружишся, поки собака ця цуценят не принесе. Кирило перевів погляд униз, на собаку. Той сидів поруч. Жінка не промовила більше ні слова, повернулася і зайшла в будинок
Дрібний осінній дощик не перестаючи лип до лобового скла. Кирило подивився в ліве дзеркало, а потім на годинник. До кінцевої зупинки плестися ще годину не менше. Розмокла після дводенного дощу […]
– Знаєш що, Ганно, – холодно промовила мати телефоном, – я вже давно думала про це. Якщо ти не хочеш проводити зі мною час, якщо ти віддаєш перевагу роботі та дітям, то я позбавляю тебе спадщини
Я сиділа за кухонним столом і розсіяно переглядала документи на ноутбуці. Погляд хоч і блукав рядками, але сенс тексту я ніяк не могла вловити. Натомість перед очима спливали образи з […]
Віро, а тобі не соромно просити мене мити посуд? Я працюю, щоб нашій сім’ї всього вистачало. Я ж не робот. Невже ти так втомлюєшся? Ти ж цілими днями дома!, – сказав чоловік. – Ігоре, ти серйозно? Я скидаю все на тебе? А хто ночами не спить, годує, пере, прибирає? – Я ледве стримувала емоції, відчуваючи, як всередині кипить злість і образа. – Може, хоч раз подумаєш, що я теж людина? Що я теж втомилася? З моменту народження доньки Ярини все в нашому домі змінилося. І не так, як я уявляла
– Віро, а тобі не соромно просити мене мити посуд? Я працюю, щоб нашій сім’ї всього вистачало. Я ж не робот. Невже ти так втомлюєшся? Ти ж цілими днями дома!, […]
Віра повернулася додому з двома важкими пакетами у руках. – Коханий, я вдома! – гукнула вона з коридору. Віктор не відповідав. – Дивно, мав би вдома бути, – подумала Віра, поставила пакети на пуф і пройшла у спальню. – Цікаво, і куди ж це він пішов? – думала вона, не виявивши у квартирі чоловіка. Жінка переодяглася, взяла пакети з коридору і вирішила розкласти їх в холодильник. Віра зайшла на кухню, глянула в раковину і застигла від побачено. – І як це розуміти?! – тільки й вигукнула вона
В сім’ї Бондаренків було одне непорушне правило – хто перший повертається з роботи додому, той і готує вечерю. На початку сімейного життя, як правило, це заняття лежало на тендітних плечах […]