Ігор спокійно сидів у своєму кабінеті, захоплено розглядаючи свою колекцію марок, коли раптом до нього увірвалася розлючена дружина Галина. З рішучістю в голосі вона заявила, що йде від нього до іншого чоловіка.
Ігор сидів у своєму кабінеті, розглядаючи колекцію марок, коли раптово увірвалася його дружина Галина, розлючена і з напруженими щелепами. Він звик до її спалахів гніву і, не звертаючи на неї […]
Артем привіз свою стареньку матір із села, і тепер вона мала жити з ними. Дружина Віра була дуже незадоволена: “Хай би в твого брата жила!” – бурчала вона. Проте свекруха все ж оселилася у їхньому домі.
– Чому твоя мама житиме у нас, а не у твого брата? – з неохотою спитала Віра, глянувши на чоловіка. – Бо в нас більше місця, – відповів спокійно Артем. […]
– У нас є п’ять тисяч євро і ми вирішили віддати їх твоїй сестрі, – я аж чай розлила від несподіванки. Сестрі? Знову? А батьків маю доглядати я і за “дякую”
Пам’ятаю, як востаннє приїхала до батьків. Мама сиділа, пильнуючи за своїм чайником з травами, які вона тепер пила замість кави, а тато, ніби нічого не трапилося, раптом каже: — Ми […]
Коли син з невісткою попросилися жити до мене, я дала їм велику кімнату. Наближався мій день народження. То був ювілей. І я вирішила запросити родичів та подруг. Сказала дітям, що стіл поставимо в великій кімнаті. Та Світлана сказала, що я не маю права водити гостей у їхню кімнату, адже там усі їх речі. Вона відмовилася допомагати мені прибирати та готувати страви. А коли прийшли гості, я аж розплакалася від того, що сказала невістка
Коли син з невісткою попросилися жити до мене, я дала їм велику кімнату. Наближався мій день народження. То був ювілей. І я вирішила запросити родичів та подруг. Сказала дітям, що […]
Жінка в неділю приходила до батьків та жалілася. Однак ті відповідали їй молитися та чекати на діток, так їй буде легше. Дочекалася Іванка діточок, однак легше їй не ставало
Батьки Іванки не мали статків, а сама дівчина вважала що немає такої вроди, щоби її хтось дуже швидко взяв заміж. Адже рахувалось, що якій дівчині пощастило до 25 вийти заміж […]
Миколо, як це ми не підемо до єдиного сина на весілля? – плакала Галина. – А ось так не підемо. Він нашої думки питав, коли брав собі за дружину розлучену жінку та ще й з дитиною. У нас в роду такого ще ніколи не було. Я ж його попередив, що не буде він мати мого благословення, – твердо стояв на своєму Микола. Галина не стала нічого говорити чоловікові, бо і сама ще кілька тижнів тому була такої ж думки, коли син прийшов і все розповів, вона довго плакала, не хотіла приймати в родину невістку з дитиною. Але її свекруха, мама Миколи, сказала їй одну дуже важливу і мудру річ: «Галино, підтримай сина. А дитина, чия б вона не була, – то завжди щастя»
– Миколо, як це ми не підемо до єдиного сина на весілля? – плакала Галина. – А ось так не підемо. Він нашої думки питав, коли брав собі за дружину […]
Так вийшло, що в моєї мами і в свекрухи день народження в вересні. В мами на початку місяця, а в свекрухи – в кінці. Я довго думала, що ж їм таке подарувати, щоб не образився ніхто. Дуже довго вибирала, а потім вирішила їм купити однакові подарунки, щоб претензій не було. Моя мама була дуже задоволена, не могла надякуватися нам, а як наближався день народження свекрухи, то вона сама подзвонила мені
Так складається, що у моєї мами і у мами мого чоловіка день народження в вересні. У моєї мами було на початку місяця, а в свекрухи – в кінці. Ми з […]
Свекри з нетерпінням чекали візиту молодих, але коли невістка зайшла в будинок, вона скам’яніла від їхньої несподіваної «гостинності».
Ганні було двадцять шість років, і разом з чоловіком та однорічним сином Андрійком вони жили в столиці. Вони вже три роки були разом, але офіційно одружилися лише тоді, коли Ганна […]
Я повернулася додому трохи раніше і несподівано побачила чужий одяг у коридорі. Покликала чоловіка, і він поспіхом вибіг з нашої спальні.
Моє дитинство залишило мені лише спогади про вічно втомлену маму, яка виховувала мене одна. Вона не змогла пробачити зраду батька і вирішила, що він не матиме місця у нашому житті, […]
Після весілля ми стали жити в батьків чоловіка. З кожним днем мені було все важче жити у чужому домі, щоб я не робила, нікому не подобалося, було видно, що я чужа людина в їх сім’ї. Одного дня я сказала чоловікові, щоб він вибрав між мною і своєю мамою, а сама зібрала речі і поїхала до батьків. Від Вадима не було звісток близько місяця, я хвилювалася, все хотіла подзвонити йому, але ніяк не наважувалася. Минуло півроку, я набралася сміливості і вирішила йому подзвонити, але ніхто не відповідав. Мама Вадима теж не підходила до телефону. Я пішла до них додому, але там мені ніхто не відкрив двері. Лише від родичів дізналася правду
Після закінчення школи я вступила до інституту. В перший же день навчання, я помітила хлопця який навчався в нашій групі, і він мені дуже сподобався. Звали його Вадим, він також […]