— Андрійку, вона зранку нічого не їла, – звернулася до сина Наталя Миколаївна, – ми не знаємо, що робити… благаю, поговори з нею, вмов її… — Як? — Лагідно. Андрій уже зрозумів, у чому річ, і пройшовши у ванну, мовчки вимив руки. — Угу, зрозумів, поговорю, – пообіцяв він, – дві порції ременя й одразу вилікується, – також спокійно сказав він
Треба щось робити, адже вона зранку нічого не їла… Настя, відкрий, ну хоч на хвилиночку… — Мамо, марно, нічого не допомагає, може, швидку викликати… — Аня, заспокойся, треба поговорити з […]
Ти ж розумієш, що він тебе покине? Ви ж навіть не розписані!, – ці слова, кинуті моєю мамою, лунали у вухах, мов грім. Я не знала, що відповісти, бо, здається, вже давно звикла до того, що мама завжди знає краще. Але цього разу все було інакше
– Ти ж розумієш, що він тебе покине? Ви ж навіть не розписані!, – ці слова, кинуті моєю мамою, лунали у вухах, мов грім. Я не знала, що відповісти, бо, […]
Тоді якраз сесія в сина була і Ольга вирішила його провідати. Приїхала, а в холодильнику на його поличці порожньо зовсім, а Данило їсть одну мівіну і ще 10 пачок на поличці лежить. Образилася вона на племінницю. – Світлано, ти собі борщ вариш частенько. Невже тобі шкода налити рідному братові мисочку якусь? Він же так все собі зіпсує тією мівіною. Світлана довго дивилася на тітку, а потім так відповіла, що родичі досі між собою не спілкуються
У будинку Зінченків сьогодні було свято – відзначали ювілей глави родини – Бориса Глібовича. Прийшли тільки найрідніші люди: дві дочки – Ольга та Людмила – з чоловіками, син Павло зі […]
Цілий ранок баба Зоя провела в тривозі. Вона кілька разів перераховувала зелененькі папірці. І щоразу, щойно брала їх до рук, з’являлося почуття радості, упереміш із жадібністю. Вона розділила папірці на три купки – по три в кожній, розірвала свою стару ситцеву головну хустку на три клаптики й загорнула в них купюри. Бабуся довго ходила хатою і подвір’ям із цими вузликами, не наважуючись кудись їх сховати. Нарешті один вона сунула в мішок із зерном, що стояв у коморі, другий пристебнула у внутрішню кишеню нового халата, що висів на кухні, а третій поклала під перину
Баба Зоя жила на краю села, де за сто метрів від її будинку красувався зелений гай. Повз село і гай проходила жвава шосейна дорога. Починаючи з травня і до осені […]
Поки ми сварилися, син наш забіг у кімнату сестри. Я пішла слідом і бачу – картина маслом: на стіні мої полиці висять, на них колекція фігурок, які сестра чоловіка збирає. Це нормально взагалі. — Ну й повисять, що з ними буде? – відповіла сетриця доволі єхидно. – І взагалі, дорогенька, це дім моїх батьків. Мій рідний дім, між іншим. Усе, що зберігається в цих стінах, у будинку, у сараях, у гаражі – це моє. Я маю повне право всім цим користуватися і розпоряджатися. Зрозуміла? Не влаштовує? Зберігайте свій мотлох в іншому місці
Просто виходить, що іншого місця для зберігання речей у нас поки що й немає, – каже Валентина. – Ми за останні 2 роки тричі переїхали, не щастить нам із квартирами. […]
Зараз не зрозуміла ходу твоїх думок, – починала нервувати пенсіонерка. – З якої радості я маю тобі платити: ти мій син, це машина мого колишнього чоловіка. — Від родинних зв’язків я не відмовляюся, – парирував Кирило. – Але автівку ти мені продала за ринковою ціною і гроші всі до останньої копійки забрала. Якщо розраховуєш, що після цього я буду за першим свистком усе кидати і до тебе в будь-яку точку міста мчати, то серйозно помиляєшся
— Михайло Петрович був хорошою людиною, – скорботно говорила Марія, яка овдовіла півроку тому. – Так боялася на старості років залишитися на самоті, але, мабуть, доля така. Хоч і тричі […]
Діточки, як добре, що ви у мене є! А з ким з вас я житиму, коли повернуся додому? – пригощаюся я за столом наїдками, які приготувала дочка з невісткою, і так, у формі жарту, вирішила прояснити ситуацію. Після цього мого простого запитання, в кімнаті настала тиша. Діти здивовано дивляться то один на одного, то на мене. Першою заговорила донька. – Мамо, ну навіщо тобі з кимось з нас жити? Ти вже за стільки років відвикла від цього галасу. А хіба ти не збираєшся купувати собі однокімнатну квартиру
– Діточки, як добре, що ви у мене є! А з ким з вас я житиму, коли повернуся додому? – пригощаюся я за столом наїдками, які приготувала дочка з невісткою, […]
Підріс Матвій, Юля знову на роботу вийшла, про Василя і не згадує, хоч Матвій і дуже на батька схожий. «Ні, не треба нам нікого, самі проживемо, самі з господарством упораємося», – думає жінка, копаючи навесні город. Поруч Іван копає. Федір, хоч ще тільки в перший клас йому у вересні, а від матері з братом намагається не відставати. І Матвій совочком по грудках землі постукує, за братами повторює. Валентина Петрівна у вікно дивиться, обідати кличе, усміхається, хоч і з сумом, на ікону в кутку хреститься
Не щастило Юлії з чоловіками. Не щастило і все тут. Перший Діма, хлопчисько ще зовсім, років їм було тоді по вісімнадцять, втік, злякавшись відповідальності. Юля приїхала з невеликого селища, навчалася […]
– У твоїй квартирі син мій вирішує, де й кому жити, — тицяла пальцем свекруха…
Марина Євгенівна почала турбуватися серйозно, коли Роман не відповів на її дзвінок і другого дня. Ігнорування сина протягом усього дня напередодні вона списала на його зайву зайнятість. “Напевно, серйозні там […]
В той вечір Олексій повернувся з роботи швидше, ніж зазвичай, але зайшовши додому побачив, що його дружина збирає речі. – Я йду від тебе, – заявила Людмила, а чоловік не міг второпати, чому вона йде від нього, адже він забезпечив їй розкішне життя, в якому їй навіть не доводилося працювати. Та Людмила просто зрозуміла, що вона помилялася, коли вважала, що щастя в грошах
Людмила з юності мріяла вдало вийти заміж. Вона виросла в маленькому містечку, де всі її подруги говорили про майбутнє, де будуть гарні чоловіки, великий будинок і розкішні речі. Її мрія […]