Світлана взяла телефон і набрала номер чоловіка. – Микольцю, привіт! – сказала вона. – Любий, я сьогодні до мами поїду, тож буду пізно. Там борщик є в холодильнику і котлетки я смажила. Нагрієш собі. – Добре, кохана, я розберуся, – сказав Микола. Світлана вже дійшла до зупинки, як раптом зупинилася. – Я ж роботу додому взяла! – згадала вона. – Мабуть завтра до мами поїду. Світлана розвернулася і попрямувала додому. Вона зайшла в квартиру і застигла від несподіванки. В коридорі на підлозі лежали жіночі туфлі, а з кімнати чулися якісь звуки… Світлана зайшла у спальню й оторопіла
Світлана Миколаївна працювала викладачкою іноземної мови. Своєю роботою вона була дуже задоволена. Стосунки зі студентами були хорошими. І ось, якось несподівано, вперше, за декілька років, вона відчула прямо якусь неприязнь […]
Роман нарешті зробив пропозицію Тетяні. Вона прямо сяяла від щастя! Мамі Тетяни, Тамарі Петрівні, майбутній зять довіри не вселяв. – Тетяно, ти добре його знаєш? – запитала Тамара Петрівна. – Ви ще так мало зустрічалися, а ти виходиш заміж. Як в останній вагон застрибуєш. Ти ще молода… – Він мене любить, і я його теж! – рішуче сказала дівчина. – Мабуть… Так, люблю! – Мабуть! – ахнула жінка. – Сама не знаєш, чи що? – Мамо, я вийду заміж, це не обговорюється! – сказала Тетяна. Підготовка до весілля йшла повним ходом. Молоді саме обговорювали кількість гостей, як раптом сталося несподіване
Нарешті Роман зробив пропозицію Тетяні. Вона прямо сяяла від щастя. Роман, її Роман! Адже стільки про нього подруги говорили поганого, напевно просто заздрять? А він хороший, кохає її… Окрім Романа, […]
– Олено, цієї неділі нас запросили на весілля. Донька тітки Галі виходить заміж, – оголосила мама, повернувшись з роботи. – Добре, мамо, – якось байдуже відповіла донька. В неділю вранці Олена з мамою, одягнули найкращі сукні, зробили красиві зачіски та вирушили до зазначеного ресторану. Олена з мамою привітали молодят, сіли за стіл. Весілля було в самому розпалі, як раптом Олена помітила, що мама вмить змінилася на обличчі. – Що сталося? – захвилювалася вона. – Оленко, ходімо, я тебе з кимось познайомлю, – тихо сказала мама. – З ким познайомиш? – Олена здивовано дивилася на маму, не розуміючи, що відбуається
Олена готувалася до сесії. Вона навчалася в університеті. Олена була дуже відповідальною дівчиною і завзято займалася. Її зупинив телефонний дзвінок. Номер незнайомий, але тоді ще не було всяких пройдисвітів та […]
Надія вже спала, як раптом почула, що хтось стукає у вікно. – Хазяї! – почувся з вулиці незнайомий чоловічий голос. – Є хто вдома?! Надія накинула халатик і вийшла на ґанок. Біля будинку стояв якийсь чоловік, років тридцяти. – Вибачте, а ви одна? – несподівано запитав незнайомець. – Так, – здивувалася Надія. – А що трапилось? – Тоді ви мені не допоможете, – скрушно сказав чоловік і взявся руками за голову. Надія застигла від несподіванки нічого не розуміючи
Надія була вже на п’ятому місяці, коли Микола заявив, що у нього є інша! Зібрав речі й пішов… Жити в квартирі можна було ще п’ять днів, а за наступний місяць […]
Баба Катя стояла на вулиці й продавала квіти зі свого саду. Повз проходили якісь хлопець із дівчиною.– Скільки коштує ваш букетик? – запитав молодик. – Двісті гривень, – відповіла продавчиня. – Ого, за такий маленький?! – хлопець з тугою подивилися на дівчину. Грошей йому явно не вистачало. – Гаразд, Микольцю, ходімо далі, – сказала дівчина. – Мені, якщо чесно, ці квіти не дуже… – Хлопче, підійди до мене, дещо скажу, – сказала баба Катя. – Тільки на вухо. – Що? – нахилився той до старенької. І тут вона поклала йому щось у долоню. Хлопець глянув, що то таке й застиг від несподіванки
Баба Катя знову продала свої букетики квітів швидше за двох своїх конкуренток. Їх на цій точці стояло завжди троє. Три літні жінки, з кошиками, в яких красувалися маленькі скромні букетики […]
Прости мене, донечко…Мати схлипнула і тихо промовила: — Ти прийшла… Ти все-таки прийшла…Цей день, коли Віта знову побачила свою матір, залишиться з нею до кінця життя
Віта народилася в маленькому селі, в якому майже кожен знав один одного. Її дитинство було важким, але спокійним. Батьки розлучилися, коли вона була ще зовсім маленька. Мати залишилася з нею, […]
Але життя склалося інакше. Я виросла і жила в Одесі. Хоч це теж прекрасне місто з морем, яке я любила, думки про Львів час від часу поверталися. — Ви пані Олена? Я кивнула, все ще напівсонна. — Мене звати Андрій Ковальчук. Мені доручено повідомити вам, що пані Марта Полянська залишила вам у спадок квартиру в центрі Львова. Адвокат лише посміхнувся і простягнув мені конверт. — Тут усі документи. Ви можете переконатися самі. Я відкрила конверт. Кам’яниця на вулиці Руській була ще більш вражаючою, ніж я могла собі уявити
Коли я була маленькою дівчинкою, мені випала нагода побувати у Львові лише один-єдиний раз. Мені тоді було дев’ять років, і ця поїздка залишила незабутнє враження. Я пам’ятаю, як гуляла вузькими […]
– Хіба ж це голубці? — пхикнула Ольга Леонідівна, відсуваючи тарілку подалі від себе. Я глибоко вдихнула, порахувала до 10 і змусила себе усміхнутися. За останні кілька місяців у нашому домі ця сцена повторювалася ох як часто. Вчора вона взагалі відмовилася їсти борщ, який я старанно готувала цілий ранок. – Борщ має бути на свинячих реберцях, а не на курці, — сказала вона, відсунувши ложку й схрестивши руки. – І взагалі, чого ти кладеш так багато капусти? — Знаєте, мамо, кожен готує борщ по-своєму, — сказала я, стараючись, щоб голос звучав спокійно. Але її відповідь була миттєвою й гострою: — По-своєму — це коли нема кому навчити!
– Хіба ж це голубці? — пхикнула Ольга Леонідівна, відсуваючи тарілку подалі від себе. Я глибоко вдихнула, порахувала до 10 і змусила себе усміхнутися. За останні кілька місяців у нашому […]
Свекруха ніби зробила добру справу, але так, що від цього око сіпається. Пустила нас із чоловіком жити у свою квартиру, бо сама вона мешкає у свого нового чоловіка. Але як у них якась сварка відбувається, вона відразу речі свої хапає і приїжджає до своєї квартири, тобто до нас. І давай одразу ж свої порядки встановлювати. Тижнів два, а то й три нерви мені псує, а потім мириться з чоловіком і знову до нього їде. У мене вже сил немає все це терпіти
Квартира, в яку ми в’їхали відразу після весілля, належить на п’ятдесят відсотків свекрухи, а на п’ятдесят чоловікові. Якби його мама тут жила, то ми б і не подумали сюди лізти, […]
О 5:00 я прокинулася від гучного стукоту у двері. Це була свекруха. — Уставай, доню, час до корів! — сказала вона, наче ми з нею домовлялися про спільну ранкову зміну. — До корів? Але ще ж ніч, — пробелькотіла я, не розуміючи, що відбувається. — У нас в селі так: хто рано встає, той більше зробить, — пояснила вона. Наступні години я провела в корівнику, намагаючись тримати себе в руках, коли одна з корів випадково бризнула мені чимось прямо на обличчя. Орест сміявся й казав, що я “молодець, майже сільська”. Їжа в цій сім’ї була окремим випробуванням. Сніданки складалися з борщу, сала, яєчні на шкварках і такої кількості хліба, якої я б не з’їла за місяць у місті. — У нас у селі чоловік не буде їсти траву, — сказала свекруха, коли я натякнула, що хочу легшої їжі
Коли я зустріла Ореста, здавалося, що це той самий казковий принц, якого я чекала все життя. Тільки сільський. Високий, сильний, з чарівною посмішкою, він буквально зачарував мене. Ми познайомилися в […]