Зіна помітила, що з її чоловіком щось відбувається. Додому він почав приходити пізніше, дружини майже не помічає. – Зіна, у нього коханка є! У всіх так. Перечекай. Або йди, – казали подруги. – Ой, дівчата, я вже і сама не знаю, що з ним, – плакала Зіна. – Я його бачу тільки за вечерею та сніданком. – Навіть не знаємо, що і порадити, – розводили руками подруги. Тоді Зіна не витримала і вирішила прослідкувати за чоловіком. Віктор вийшов з роботи як завжди і Зіна рушила за ним, але краще б вона цього не робила
Зіна помітила, що із чоловіком щось відбувається. Додому він почав приходити пізніше, її майже не помічає. Поїсть і одразу на диван. А потім у ліжко і теж одразу спати. Вранці […]
Марія з Віктором поїхали знайомитися зі своїми сватами – Ігорем та Ритою. Віктор подзвонив у дзвінок. Двері відкрилися. На порозі стояв сват Ігор, а за ним – його дружина Рита. – Ну, здрастуйте! – привіталась вони хором. – Проходьте, проходьте, – сказав Ігор. Марія з Віктором зайшли в коридор. Рита стала оцінювати зовнішній вигляд свахи. – Так, вдягнена модно, коштовності справжні, – думала вона. – А чого це Марія на мого Ігоря так дивиться? Рита здивовано глянула на чоловіка. – І мій на неї! – подумала жінка. – Марічко, це що ти?! – раптом запитав Ігор. Всі застигли, не розуміючи, що відбувається
Марія встала вдосвіта і не могла зрозуміти, як чоловік і син можуть спати в такий день. А день справді обіцяв бути незабутнім… Їхній єдиний син виріс, і сьогодні вони йдуть […]
Людмила з чоловіком приїхали у гості до батьків. Поки Дмитро паркував машину, Люда піднялася до мами. – Привіт! А я дивлюсь моя критика подіяла, чоловік твій хоч за кермо сів, – єхидно сказала Ірина Федорівна. – Мамо, поки Дмитра немає, я маю тобі дещо розповісти, – з порога заявила дочка. – Так вийшло, що ти про Дмитра не все знаєш! – Ще щось відкрилося? – Ірина Федорівна картинно підняла брови і стала слухати дочку. Але жінка навіть уявити не могла, що розповість їй дочка про її зятя
Ірина Федорівна мовчки, з ледве вловимим сарказмом дивилася, як зять, дочка та її онук Ігор збираються додому. Діма одягнувся сам, допоміг малюкові Ігорчику застебнути куртку і натягнути чобітки. – Сину, […]
Віра крутилася біля плити, аж тут на порозі зʼявився її чоловік Борис. Він мовчки пройшов на кухню і сів за стіл. — Щось суп несолоний якийсь… — почав Борис. — І взагалі, ти перестала старатися готувати для мене! – Ти чого, Борю? – образилась Віра. – Я взагалі-то з роботи щойно прийшла! Готуй собі сам, якщо не подобається моя їжа! – А це можна! – раптом сказав Борис. Він демонстративно дістав пачку локшини швидкого приготування, поклав у тарілку і залив її окропом. Віра аж підскочила від обурення! Вона раптом зняла каструлю з плити й пішла до мийки
Сварки у Бориса і Віри траплялися нечасто. Навіть скоріше рідко. І завжди це відбувалося за одним сценарієм… Спочатку Борис робив Вірі зауваження щодо хазяйнування. Віра обурювалася, а у відповідь чоловік […]
Мамо, я прийшов до тебе по підтримку,- почав нервувати Михайло. — За підтримкою? А що ж ти не питав у матері раніше, – завелася вона, – дорослий, самостійний, а оця твоя… фіфа, та Люська, хоч би яка була, у неї слово мам, з язика не злазить, їй, що не кажи в очі, все одне – божа роса, я кричу на неї, вона на мене, посваримось, сядемо чаю поп’ємо й обговоримо все. А ця твоя, що
— У вікно дивлюся, що і цього не можна? – зло відповіла літня жінка. — Та чому ж не можна, просто… у вас же тиха година мала бути. Вам відпочивати […]
– Ти зробиш так, як сказала моя мама. Інакше у своїй квартирі житимеш без мене
Маленький черв’ячок сумніву ні, ні, та й турбував мене. «А чи правильно я вчинила?» — думала я, розглядаючи новенький чайник з ошатним малюнком, який я напередодні придбала зі знижкою. Зі […]
Ярослава з сусідкою і далі б сиділи на вулиці, бо вересневий вечір видався доволі теплим, але раптом старший син, Олександр, окликнув маму, щоб та йшла до хати, бо там на неї гості чекають. – А й справді, засиділися ми тут, ходімо до столу, – спохватилася Ярослава. На столі на неї вже чекав торт із свічками – цей сюрприз для Ярослави організували невістки. – Задувайте, мамо, свічки, і загадуйте бажання, – хором кажуть. – Ой, діточки, у мене лише одне бажання – аби лише ви всі були живі і здорові, – сплеснула руками від несподіванки Ярослава. Не встигла вона оговтатись від сюрпризу від невісток, як тут встали її сини. Слово взяв старший. – Мамо, ми дякуємо вам за все, що ви для нас зробили. Ми це дуже цінуємо. Тому маємо невеликий подарунок, треба лише всім на вулицю вийти, – каже
В неділю зранку в хаті Ярослави кипіла робота, навіть сусідка прибігла до неї щоб допомогти, адже Ярослава відзначає свій 65-річний ювілей, заради цього вона навіть з Італії приїхала. – Славо, […]
— От хто вона тестю і тещі мого брата? – обурюється Настя, – Як я маю її привезти до них на дачу? Знайомтеся, моя свекруха чи що? Маячня. Та й незручно мені за неї. Чоловікові теж незручно за те, що мама така нав’язлива. Ми навіть шифруватися пробували, так вона примудрилася до нас приїхати в той день, коли сестра моя відзначала 10 років своєму синові. Ну знаєш: «Я під дверима стою, а ви де? Іменини у племінника? А що мені не покликали? Я б теж хотіла розважитися»
У тітки був ювілей, – розповідає Настя, – вони ж за містом живуть, нас запросили, там шашлик, баня, велика компанія зібралася. Час провели просто чудово, щоправда, свекруха образилася знову. —А […]
Прийшла посилка, відкрили вдома коробку і побігли вікна відчиняти. Ось воно – як у секонді лежало, упаковане в дитячий спальник, то його ніхто не виправ, не провітрив. На тобі, Боже, що нам не гоже! Речі відверто заношені, з дірками, шви розійшлися. Чому це замість смітника дісталося моїй дитині, я хотіла особисто запитати в родички. Дуже була зла
Мій чоловік з маленького закарпатського селища. Там живуть його батьки і численні родичі. Шляхом хитросплетінь долі наша з чоловіком сім’я переїхала жити на мою батьківщину – місто Полтава. Тут у […]
Коли в нас наро дилася дочка, мій чоловік потру дився влаштувати мені такий сюрnриз, що я досі nрийти до тями не можу
Мене звуть Ліза і мені двадцять вісім років. Зараз я в розлу ченні та вихо вую свою дівчинку одна. Я поки що на тій стадії, коли намагаюся прийти до тями. […]