Ти ж розумієш, що осоромила нас на все село! – нахмурився батько. – Не ображайся, Світлано, але в селі тобі залишатися не можна, нас люди засміють. Батько не жартував. Але і не відмовився зовсім від дочки і онука. Тому винайняв для Світлани невелику однокімнатну квартиру в місті. До декрету дівчина ще працювала, а потім настав такий час, що вона просто не уявляла, що їй робити далі. Вранці 31 грудня Світлана побачила, що її єдині зимові чоботи порвалися. Ще й підошва відпала. Вони були дуже старі, але вона носила їх, бо це був єдиний зручний і теплий варіант з того взуття, що у неї було. І хоча в неї майже не було грошей, вирішила йти до майстра, який зможе їй допомогти
Світлана була геть спустошеною. Вона навіть не уявляла, що має робити далі. Вона ж планувала заміж виходити, але наречений втік, щойно почув про дитину. 19-річна дівчина в розпачі поїхала в […]
Моя нова червона сукня їй дуже личила, вона не раз її приміряла в мене вдома і відверто на неї «облизувалася», підшукуючи слушний привід у ній покрасуватися десь. Оскільки у нас з подругою розмір одягу один і той самий, я не бачили причин їй відмовляти. Тільки попросила бути з сукнею обережніше і не зіпсувати у розпал веселощів. Як у воду дивилася. Коли Таня повернула мені сукню, я побачила, що на ній, крім жирної великої плями, є зачіпка. Причому на найвиднішому місці
От і в чому тепер мені на новорічний корпоратив цього року йти? Минулого нового року моя подруга Таня, з якою ми сиділи разом за однією партою, попросила мене позичити їй […]
Які ще святкування, мамо? Що ти собі таке вигадуєш, це ж робочий день, – заявила мені донька, коли я покликала її з чоловіком і онуками на свій день народження. Мені так прикро було, що словами не передати. Я ж не планувала грандіозних святкувань, не хотіла ніяких подарунків, а просто хотіла в цей особливий для неї день зігрітися теплом рідних людей. Але ніхто з дітей так і не приїхав
– Які ще святкування, мамо? Що ти собі таке вигадуєш, це ж робочий день, – заявила мені донька, коли я покликала її з чоловіком і онуками на свій день народження. […]
Юля вийшла з таксі, дістала з багажника свою валізу, підвела голову і подивилася на вікна своєї квартири. Світло не світилося. – Вітя, мабуть, вже спить, – вирішила жінка. Юля попрямувала у підʼїзд, швидко піднялася до квартири, дістала з сумки ключі. Вставила ключ у замкову щілину. Двері з легкістю піддалися. Юля тихенько прослизнула у квартиру. У коридорі було темно. Тільки з-під дверей у вітальню пробивалася тонка смужка світла. Жінка скинула чоботи, поставила валізу біля стіни. Ноги самі понесли її до вітальні. Юля тихенько прочинила двері і заціпеніла від побаченої картини
Юля протягла валізу зимовою дорогою. В колеса наліпав сніг. Ну от як на зло забула попередити чоловіка, що повертається раніше. Начальник у неї взагалі дивний. Спочатку, у відрядження відправляє. А […]
— Як ти міг, зрадник! – вона стукала долоньками по його куртці. Рухи її ставали дедалі плавнішими, сили покидали, тоді дівчинка зупинилася. — Мені шкода, що ти це побачила, вибач, люба. Мати не дає розлучення, а я не можу жити без Тані. Невисока жінка в темно-синьому пуховику стояла віддалік. Вона трималася на відстані, не наважуючись підійти ближче. — Твоя мати вважає, що ми зобов’язані зберегти сім’ю, поки ти не вступиш до вишу. Але ти доросла, ти маєш зрозуміти мене. Ще два роки без Тані я не зможу
— Я сама перевірила, що в батька інша, він із нею давно зустрічається, хочеш, і ти переконайся. Мати стояла до вікна обличчям і нервово смикала плечима. Зоя щойно повернулася зі […]
Марині подзвонила мати. – Доню, нічого не вийде, – сказала Дарина Андріївна. – Я працюю на Новий рік. Батько зібрався зі своїми друзями святкувати. Ви ж на нас не образитеся, що цього року ми вас з твоїм Валентином не запросимо? – Ні, звісно, – зі смутком у голосі відповіла Марина. – Придумаємо щось. Марина розповіла чоловіку, що цього року вони до її батьків не поїдуть. – До моїх тоді поїдемо? – запитав Валентин. – Ні, з чого це?! – обурилася Марина. – Самі будемо або з друзями! Валентин з подивом подивився на дружину. – А не хочу з друзями… – сказав він. – А зі мною? – сердито запитала Марина. Валентин похмуро глянув на дружину. – Тоді їдь один до своїх батьків, – холодно сказала Марина. Чоловік нічого не відповів дружині, а ввечері заявив несподіване
Валентин та Марина були у шлюбі близько п’яти років. Дітей пара поки що не планувала, бажаючи пожити для себе. І оскільки ніяких обтяжень у молодого подружжя не було, свекруха в […]
Після раптового відходу батька, його друга дружина стала надто вимогливою до Людмили, дуже дратівливою, заборонила називати матір’ю, тільки імʼям і по батькові. Люда розуміла чому – залишився заповіт. А за ним єдиній вісімнадцятирічній доньці діставалося майже все. Розлучатися зі спокійним життям у достатку мачуха не хотіла. Тому, незважаючи на те, що велика професорська квартира в центрі міста переходила за документами до Людмили, Соломія Львівна нічого міняти не бажала і робила вигляд, що так все і буде
— За святковим столом буде тісно, – невдоволено висловилася літня жінка в сніжно-білій повітряній блузці з коміром стійкою і чорній прямій спідниці. Жінка була худа, бліда на вигляд і тримала […]
Та щоб я ще з нашими трьома дітками до зовиця в гості – та ні за що, я туди ні ногою більше! Мені вистачило вчорашнього новосілля у сестриці чоловіка. Скільки жиму – не забуду! Влаштувала вона святкуваннячко незабутнє! Малеча раділа, бо це означало, що вони побачать своїх двоюрідних братів і сестер. Та і ми з чоловіком були у гарному настрої, а я ще не знала, як закінчиться цей день. Новий будинок виявився величезним, з двома поверхами та садом, зеленим навіть узимку, бо серед плодових дерев красувалися там і ялинки з туями і самшитом. Усе виглядало справді ідеально, неначе з журналу про інтер’єр. Але, як тільки ми переступили поріг, я відчула щось дивне. Замість звичних теплих обіймів і щирих посмішок нас зустріли якось дуже стримано й сухо. Сестра чоловіка, Люда, була наче дуже привітна, але в її поведінці було щось штучне. Чоловік Люди, Остап, одразу почав розповідати про ремонт, і скільки вони вклали грошей в цей палац, неначе ми прийшли на екскурсію, а не на свято. Діти побігли нагору гратися, і вже через п’ять хвилин ми почули їхні крики. Я кинулася туди й побачила, як наш молодший син, Іванко, стоїть у сльозах біля кімнати, двері якої були замкнені
Та щоб я ще з нашими трьома дітками до зовиця в гості – та ні за що, я туди ні ногою більше! Мені вистачило вчорашнього новосілля у сестриці чоловіка. Скільки […]
Не знаю, мамо, як ти це сприймеш, але ми хочемо квартиру продати, – заявила мені донька. – Ти ж не проти? – каже. В мене спочатку на кілька секунд дар мови пропав, а потім я таки рішуче відповіла: – Проти, звичайно. Не розумію, чим вам не подобається та квартира, в якій ви зараз живете? Ви б радіти мали, що все так добре склалося, – кажу, але голос мій уже звучав на підвищених тонах
– Не знаю, мамо, як ти це сприймеш, але ми хочемо квартиру продати, – заявила мені донька. – Ти ж не проти? – каже. В мене спочатку на кілька секунд […]
Я і розповіла сусідні Тоні про те, що ми хочемо помінятися житлом з нашими молодятами, адже у сина народилася дитинка. А Тоня і дала мені цю пораду, що я спати тепер не можу. Бо це ж однушка батьків невістки Наталки!
Я і розповіла сусідні Тоні про те, що ми хочемо помінятися житлом з нашими молодятами, адже у сина народилася дитинка. А Тоня і дала мені цю пораду, що я спати […]