Ігор приїхав з роботи пізно. Він поставив трактор і солодко потягнувся. – Щось ти спізнився, Ігорчику, сідай швиденько вечеряти! – покликала його мати. Вони сіли за стіл. Ніна Іванівна поставила тарілку із запашною картопелькою та огірочками. Ігор узяв хліба. – Що це за хліб, мамо? – раптом запитав він. – Сама пекла? – Та де там сама… – сказала жінка. – Якби ж то! Ніколи мені ще й з хлібом поратися. А ось вона смачний пече. До неї всі почали по хліб ходити… – Та що за «вона»?! – ахнув син. – Хто це така? Ігор не розумів, що відбувається
Ігор приїхав з роботи пізніше, аніж зазвичай. Він поставив трактор, став на росяну траву і солодко потягнувся. – Щось ти спізнився, Ігорчику! Сідай швидше вечеряти, – покликала його мати. – […]
Марина була на роботі, коли пролунав телефонний дзвінок. Дзвонила доглядальниця матері. – Марино, приїжджайте, вашої мами не стало, – сумно сказала Віра. Марина одразу ж зателефонувала сестрі Каті, повідомвла цю сумну звістку і поїхала до матері. Жінка сама все підготувала, організувала. Катя приїхала лише на наступний день. Провели матір в останню путь. Після прощання Катя підійшла до Марини. – Нам треба поговорити! – раптом сказала Катерина. – Добре. Зараз люди розійдуться, поговоримо, – погодилася вона. Але Марина і уявити не могла, що скаже їй сестра
Коли народилася Катя, у сім’ї вже була шестирічна донька Марина. Батьки душі не чули в Катрусі, бо вона була довгоочікувана та рідна. А Марину взяли на виховання, коли їй було […]
Люба варила кашу на сніданок. Всю ніч вона майже не спала, погано себе почувала. Зі спальні вийшов чоловік Андрій. Сів за стіл. – Кефіру дай! – спокійно сказав він. І тут Люба зрозуміла, що вчора забула в магазині про кефір. – Андрію, я забула купити, – Люба присіла на табурет. – Давай пізніше сходжу. Андрій раптово змінився на обличчі, підвівся і пішов у спальню. За пів години він повернувся з валізою в руках. – Та ну вас всіх, – сказав Андрій, гучно закрив двері і пішов. Люба здивовано дивилася йому вслід, не розуміючи, що сталося
– Та ну вас всіх! – чоловік голосно закрив двері і пішов. Люба тремтячою рукою перемішувала кашу. Треба було годувати онуків, треба постаратися швидко сховати цей похмурий вираз обличчя через […]
Катерина посмажила котлетки, зварила картопляне пюре, відкрила баночку огірочків. До повернення чоловіка, вечеря якраз була готова. Вхідні двері відкрилися. Катерина пішла зустріти чоловіка. А чоловік із серйозним обличчям сказав: – Нам треба серйозно поговорити! – Ходімо на кухню, повечеряєш, якраз і поговоримо, – усміхнулася Катя. Чоловік пішов у ванну, помив руки, і за хвилину вже сидів за кухонним столом. – Загалом так, у мене до тебе буде прохання. І відмови я не прийму! – раптом сказав чоловік. – Ти про що? – здивувалася жінка. І чоловік все розповів дружині. Катя вислухала його і застигла від почутого
Чоловік Катерини двічі на тиждень дорогою з роботи заходить до своєї матері. Це вже традиція, Катерина до цього звикла і користується вільним часом у своє задоволення. У шлюбі вони живуть […]
Коли я вперше зустрів Олександру, я навіть не підозрював, що її присутність у моєму житті відкриє настільки давні сторінки в житті моєї мами, про існування яких я навіть не підозрював. Після першої зустрічі мама зі сльозами на очах прогнала Олександру і сказала мені, що якщо я збираюся з нею продовжувати зустрічатися, я повинен зібрати свої речі та покинути її квартиру. Вона фактично виставила мене за двері, і з того часу я не розмовляв з мамою
Коли я вперше зустрів Олександру, я навіть не підозрював, що її присутність у моєму житті відкриє настільки давні сторінки в житті моєї мами, про існування яких я навіть не підозрював. […]
Колишній дізнався, що я заміж вийшла, і вирішив мені почати пакостити. Скажу відверто, веселішого періоду у моєму житті ще не було
— Чого це ти взяла? — злякано промовив Федір, коли почув від дружини своєї, Ксенії, таке тривожне повідомлення. — Адже ми вже чотири роки, як чоловік і дружина. І все […]
— Це дарча. Квартира, де ви жили продана. Але ти знаєш, що я маю ще одну. Ось її я оформляю на тебе. Претендувати на неї Влад не зможе, це лише твоє майно тепер. Твоє та Максима
— ЗБИРАЙСЯ! ВАМ ТУТ БІЛЬШЕ НЕМАЄ МІСЦЯ! РИТА В ЖАХУ ДИВИЛАСЯ НА ЧОЛОВІКА Куди вона піде з дитиною о пів на другу ночі. Але, схоже, Влада це не хвилювало. — […]
Ми з чоловіком жили, не тужили разом 35 років, мені 53, йому 55. За цей час у нас наро дилися син і дві прекрасні доньки. Ми були зразковою сім’єю для багатьох. Своїми дітьми можемо лише пишатися. Все було чудово в нашій сім’ї, але це лише збоку. Чоловік нічим практично не займався, іноді тільки підробляв у свого друга автомеханіком, а так, щодня днями витрі щався на екран телевізора, скаржився на уряд, нову іномарку сусіда і мою неохай ність. Ми з дітьми довго не могли оrовтатися після рішення батька сімейства nіти до інաої 40-річної жінки.
Ми з чоловіком жили, не тужили разом 35 років, мені 53, йому 55. За цей час у нас наро дилися син і дві прекрасні доньки. Ми були зразковою сім’єю для […]
Одного разу я зранку пила каву в кафе, а потім вийшла і сіла в свою машину, бо треба було їхати на роботу. І в цей момент мене помітив мій колишній чоловік. Після цього він став засипати мене букетами квітів в надії, що я його пробачу і що ми знову будемо разом. У нього справи не вельми йдуть, і він не сподівався, що я за цей час не лише не пропаду без нього, а ще й так піднімуся. Сергій дарував квіти, казав, що закохався в мене ще раз, що хоче жити зі мною і нашими дітьми разом. Та коли він зрозумів, що назад дороги немає і я його не прийму ні за що, він змінив тактику
– Віро Андріївно, вам доставка, – каже мені Ніна, моя помічниця. – Знову квіти? – питаю. – Так, ще більший букет, ніж того разу. Ой, Віро Андріївно, щаслива ви! Мені […]
Я, чотири роки тому, їдучи до столиці, зробив необачний вчинок – залишив ключі від своєї двокімнатної квартири матері. Я і подумати не міг, що вона без мого відома впустить туди «квартирантів»
Я, чотири роки тому, їдучи до столиці, зробив необачний вчинок – залишив ключі від своєї двокімнатної квартири матері. Я і подумати не міг, що вона без мого відома впустить туди […]