Євген Васильович переглядав за робочим столом якісь папери. У двері його кабінету постукали, в кабінет зайшла прибиральниця Антоніна Іванівна. – Можна? – тихо запитала жінка. – Я на рахунок вашої квартири, яку ви сказали прибрати. – Так, слухаю! – Євген Васильович відволікся від роботи. – Я все прибрала, і коли займалася прибиранням, дещо знайшла, – раптом сказала Антоніна Іванівна. – Що знайшли? – не зрозумів чоловік. – Вам краще самому це побачити, – якось підозріло додала жінка. – Ну гаразд, поїхали, тут недалеко, – погодився Євген Васильович. Але чоловік навіть уявити не міг, що знайшла Антоніна Іванівна у його квартирі
– Я щось не зрозумів, що за квартира, за яку у нас комуналка не сплачено? Яка ще двокімнатна у п’ятиповерхівці у передмісті? – Євген Васильович здивовано глянув на свого помічника […]
Люба відкрила квартиру своїм ключем, зайшла в коридор і одразу побачила свого чоловіка. – Люба, зізнавайся, скільки в тебе чоловіків на стороні? – раптом сказав Данило. – Немає в мене нікого, – застигла Люба, від несподіваного запитання. – А я підозрюю, що мінімум штук п’ять! А то й шість! – Данило серйозно дивився на дружину. – Данило, чесно, у мене нікого, крім тебе нема! І не було нікого! – намагалася виправдатися жінка. Але Люба навіть уявити не могла, чому у її чоловіка виникли такі підозри
– Люба, зізнавайся, скільки в тебе чоловіків на стороні? – Немає в мене нікого, – застигла Люба, тільки-но увійшовши додому. – А я підозрюю, що мінімум штук п’ять! А то […]
Сьогодні Марина йшла додому задумлива. Вона відкрила двері своїм ключем і зайшла в квартиру. Жінка зняла пальто в коридорі, роззулася, і раптом почула дзвінкий сміх своєї доньки Людмили. В ту ж мить до неї назустріч вийшла її мати. Старенька забрала сумку з продуктами й прошепотіла Марині на вухо: – Доню, у нас тут гості! Тільки не дивуйся… Марина здивовано глянула на матір і пішла на кухню. Там приємно пахло кавою, ваніллю і яблуками. Вони лежали у вазі, що стояла посеред столу.
З того часу, як Людмила познайомилася з Миколою, її мати Марина Петрівна втратила спокій. Хіба вони з чоловіком так виховували свою доньку, вчили, стежили за навчанням, наймали репетиторів, щоб вона […]
Максим побачивши Марту, нічого не сказав тільки мовчки опустив очі. Марта уже 25 років як не була вдома. Жінка хотіла щоб батьки самі до неї приїхали в Чехію. А Ірина побачивши Марту була дуже здивована і навіть відкрила рота
Марта уже 25 років як не була вдома. Жінка хотіла щоб батьки самі до неї приїхали в Чехію. Мати назвала поведінку доньки смішною. Сама Марта навіть уявляти не хотіла щось […]
Катя з Яною прийшли до батька в гості. – А, це ви, – байдуже сказав Андрій, відкривши двері. – І тобі привіт, тату! Ти що не радий нас бачити? – усміхнулася Катя. – Чесно кажучи, ні, – несподівано сказав чоловік. – Тату, що сталося? – захвилювалася молодша донька, побачивши, що батько засмучений. – А то ви не знаєте! Ви ж самі брали участь у обмані, який влаштувала ваша мама, – сказав Андрій. – Тому, тепер у мене нема дружини і нама доньок! – Тату, та що сталося? Ти про що взагалі? – Катя з Яною здивовано переглянулися між собою, не розуміючи, що відбувається
Оксана та Андрій прожили у шлюбі двадцять два роки, за цей час встигли виростити двох дочок – Катю та Яну. Доньки вже закінчили школу, навчалися в інституті. Навіть дівчатка завжди […]
Алла повернулася додому з магазину з двома великими пакетами у руках. Жінка втомлено зайшла на кухню, поставила пакети на стіл і сіла трохи відпочити. – Привіт, що сьогодні на вечерю? – зайшовши на кухню запитав Віктор. – Вітя, я ще не думала про це. Я тільки додому прийшла, так втомилася, – важко зітхнула дружина. – А може голубців накрутиш? – запропонував Віктор. – Знаєш, що? Мені здається нам потрібно розлучитися, – несподівано сказала Алла. – Як розлучитися? Чому? – здивувався Віктор. – Через твої голубці! – заявила жінка. – Через голубці? – Віктор здивовано дивився на дружину, не розуміючи, що відбувається
Одразу після весілля Алла з Віктором обговорили сімейний бюджет і, здавалося, все продумали. – Ми люди сучасні та дорослі, тож ділитимемо всі витрати навпіл, – казав чоловік. – Мені здається, […]
Приїжджає свекруха до нас не на день, і не на два, а мінімум тиждень. Всі мої страви не корисні і не смачні. – Людмило Іванівно, ходіть зі мною на кухню, і покажете, як потрібно на вашу думку борщ варити, – кажу я свекрусі. – Та я в гостях, Наталю. Дай мені з тим спокій. Я дома готую, а у вас хочу відпочити з тою справою. А останній раз вчепилася з тими серветками, які вона на першу річницю шлюбу подарувала. Та я їх викинула, бо тепер таке не в моді. Я зробила вигляд, що шукаю їх в шафі, а та так стояла і передивлялася, що ще в нас в шафі є і чи гарно вискладане
– Наталю, а де ці серветки на стіл, які я вам з Дмитром на першу річницю шлюбу подарувала?, – запитала свекруха, а мене всю перетрусило, бо вже давно викинула їх […]
Готувати Віра не вміє, банально труси собі випрати не може, цим займається її мати. Дочка сестри вся в неї. Одного разу вони з донькою жили в нас місяць, коли свекри робили ремонт. Ми з чоловіком, коли гості забралися геть, знайшли під ліжком брудну смердючу спідню білизну. Чоловік одразу хотів викинути, а я фото зробила, відправила сестричці з коментарем, що вона дещо забула. Віра відповіла, що це не її труси, а доньчині
У сім’ї мого чоловіка дуже поблажливо ставляться до його сестри. Шкодують Віру: рано зʼявилася дитинка, кохана людина (стосунків вони не оформили) пішла з життя. Залюблюють і Віру, і її доньку. […]
Три роки моїх стосунків з Ігорем – це як самовільно запустити в город цапа, – усвідомила для себе Наталя, – він усе зжере, усе витопче, потім наставить на тебе роги, вимагаючи ще й ще, і скакатиме по рештках. І так поки його не виженеш. Шкода виганяти – звичка. Не виганяти – втрати. Але хіба я хочу і далі спостерігати, як затоптують мій город, мій сад, моє життя? Нехай або поруч зі мною буде той, з ким я зможу примножити й облагородити мій сад, щоб він приносив радість, або я буду робити це сама
Наталка не могла заплатити за відпочинок чоловіка, з яким жила – у неї були гроші тільки на себе і дитину, та й хотіла вона за кордон. Чому вона має оплачувати […]
Все було більш-менш нейтрально до того часу, поки сестра чоловіка не надумала заміж виходити. Зовиця привела чоловіка до своїх батьків, і відразу наголосила на тому, що їхню квартиру треба на неї переписати. Ми не мали нічого проти, адже свою квартиру ми вже отримали, але нам було дивно, що зовиця відразу так взялася до справи, наче вона нам не довіряла. Коли у сестри чоловіка народилася дитина, свекруха приїхала до нас, і сказала, що ми маємо віддати їй всі дитячі речі і одяг. А коли я відмовилася, вони на мене образилися
– Дякуємо за запрошення, але ми не прийдемо, – сказала свекруха моєму чоловікові і поставила слухавку. Чоловік мій відмовою мами прийти на хрестини нашої третьої дитини був дуже засмучений, і […]