Вчора ввечері тітка мене набрала, сказала, що має до мене серйозну розмову. Я якраз вареники робила з чорницею, довелося вимити руки і слухати пропозицію родички. А тітка продовжувала – ти, доню, у нас наймолодша, сили й здоров’я маєш, твоєї матері вже давно на білому світі немає, тому ти й доглядай свою бабусю, а як все добре буде, то її квартира тобі й зістанеться. Я не знала радіти мені чи плакати

Моїй бабусі виповнилося 85 років зараз. Це мати моєї мами, а мами моєї не стало вже давно, на жаль. Щиро кажучи, у моєї бабусі й так характер був не подарунок, […]

Над поминальним столом стояла щільна, густа, тиша. Тільки постукування виделок нагадувало про те, що в кімнаті є люди. – Це все через мене, – несподівано сказала осиротілій внучці Зоя Андріївна. – Бабусю, – втомлена своєю бідою Наталя, прийшовши в себе від заціпеніння, підняла на бабусю заплакані очі. – Що ти таке кажеш? Мама нездужала. – Так я й винна у цьому…, – твердо промовила жінка похилого віку, зробила глибокий подих і все розповіла внучці. Наталка вислухала бабусю і ахнула від почутого

Над поминальним столом висіла щільна, густа, як осінній туман, тиша. Тільки постукування виделок нагадувало про те, що в кімнаті є люди. – Це все через мене, – несподівано сказала осиротілій […]

Два роки тому в Марії Матвіївни згорів будинок, один фундамент залишився. Крім хати згоріло все – сарай із курником і курками, невеличка тепличка. У цей час вона була на базарі і торгувала огірочками та помідорчиками зі свого городу. Чи то проводка замкнула, чи то якийсь електроприлад Марія Матвіївна забула вимкнути, але полум’я розгорілося швидко, завдяки сильному вітру, і бідна жінка приїхала вже на згарище. Земляки ще довго зі здриганням згадували, як вона бігала чорним подвір’ям, вимазана сажею і кричала від горя. Жила вона одна, крім курей ніхто не постраждав, але будинок для неї був основним багатством

Стоячи на балконі, Наталя з жалем дивилася на свою свекруху, яка сиділа в темряві на лавці біля під’їзду: покликати, не покликати? Якщо спробувати покликати, то Марія Матвіївна підніме обличчя й […]

Раптово чоловік зліг з захворюванням. Мені довелося піти з роботи за півроку до виходу на пенсію. Перший час взагалі не відходила від нього. Годувала його, і мила, і виводила на вулицю прогулятися. Через місяць йому стало краще, і я трохи зітхнула. Найприкріше те, що за весь час хвороби батька жодна наша дитина не приїхала його провідати. Старша дочка тільки кілька разів зателефонувала і поскаржилася, що нічого не встигає: дім, робота, чоловік. Скільки б я не дзвонила синові, він узагалі не піднімав слухавки

Заміж я вийшла у 18 років. Чоловіком моїм став однокласник. Ми дружили з дитинства. Через півроку я дізналася, що в положенні. У нас були важкі часи (у фінансовому плані), але […]

Син руками замахав, навіщо продавати, і сказав, що у них зайвих квартир вистачає, попросимо орендарів виїхати до осені й заберемо тебе, мама. У них і справді три квартири, дві здають. А невістка так недобре посміхнулася і спокійно каже: “по-перше, квартир зайвих не буває, а по-друге, квартири є не в них, а в неї”. І додала, хоче мій син іпотеку і маму на повне утримання? Будь ласка. Але тоді жити вони будуть із роздільним бюджетом. І що їй свекруха в кроковій доступності, до якої син їздитиме не кілька разів на рік, а бігатиме кожні вихідні, не потрібна

Мені захотілося написати сюди від болю й самотності, а скоріше, щоб просто виговоритися. От скажіть мені невже всі старі люди, якщо в них немає великої спадщини, самотні при живих дітях? […]

Я одружився вдруге і жив собі спокійно чимало часу. А тут нещодавно моя колишня дружина з’явилася і просить, щоб я їй пів квартири віддав, або повернув гроші. Мені, звісно, дуже шкода свого сина, та я не можу відмовитися від свого житла. Як я маю тепер сказати своїй дружині, що наш дім я віддам колишній

Як не дивно, та за своє життя я чув безліч історій про те, як родичі і близькі люди можуть тебе підвести, але ніколи не думав, що сам стану учасником подібного, […]

Віра кинулася в спальню, яка раніше була дитячою. У цій кімнаті жила Настя з донькою. Відчинивши двері, жінка поморщилась від смороду, який щільним покривалом накрив її. Штори були закриті, і в напівтемряві Віра розгледіла ліжечко, яке стояло біля стіни. З жахом вона зрозуміла, що там лежить дитина. Вона схопила племінницю на руки і переконалася, що та ще дихає. Дихання було настільки слабким, що Віра спочатку навіть не зрозуміла, чи є воно

— Маріє Григорівно, добридень! Скажіть, ключі від Настиної квартири у вас? Марія Григорівна, відчинивши двері на гучний стукіт, здивовано дивилася на Віру, доньку сусідки, Ольги Олександрівни. Вірочка давно не жила […]

Справді, на біса мені це треба? Вчити Арсюшу-лоботряса? Разом легше прожити? Чудова казочка. Годувати Арсюшу легше. Мені йшов 25-й рік і я вже 7 років не жила з матір’ю і братом під одним дахом. — Ну ти ж можеш допомогти матері! – мама навіть руки заломила в театральному жесті, – Рідній матері! І рідному братові! — А я вже допомагала, – кажу, – усе дитинство. Відтоді, як ти заміж вийшла. І аліменти, які ти отримувала на мене, а витрачала на Арсенія і чоловіка – теж були моєю допомогою

Ти ж її навіть не здаєш! – вигукує мама в серцях, – Живеш у чоловіка, квартира стоїть порожня. Тобі вона зараз, загалом, навіть не потрібна! Мені 34 роки, з яких […]

Ну ось, минув рік, як ми з Микитою одружилися і свекруха взяла у борг на ремонт своєї квартири наші 300 тисяч гривень, які нам подарували на весілля. Я тоді вирішила бути хорошою невісткою і погодилася. Але я казала Микиті, що моя мрія витратити ці гроші на нашу спільну подорож у Франці, від цього не зникає. У вересні нам з чоловіком випадає така можливість, і ми би могли поїхати, але замість того я подала на розлучення. Бо поговорила про ті гроші з Наталею Борисівною. Що вона мені заявила – ви навіть не уявляєте

Зі своїм коханим хлопцем, перш ніж одружитися, я зустрічалася два роки. Рік ми вже жили разом у моїй двокімнатній квартирі в хорошому районі Львова, яку мені подарував батько на завершення […]