Поки не вклалися в ремонт свекрушиної квартири, вона була сама люб’язність, а тепер постійна лається, що ми їй заважаємо
Я одразу казала чоловіку, що жити з його мамою погана ідея, але він не вірив. Ось зараз живемо, як на мінному полі, і з’їхати не можемо – всі гроші пішли […]
– Нечесно, що тобі вся спадщина дісталася, – вважають брат із невісткою, хоча коли потрібна була допомога, вони відвернулися
Брат зі своєю дружиною здійняли вселенський плач, коли після того, як не стало тата з’ясувалося, що їм нічого не перепаде. Батько все переписав на мене. Тепер я погана, залишила рідню […]
– Мамо, годі сумувати! – сказала Олені дочка. – Все ж добре, всі живі й здорові. – Доню, ти не розумієш, – з розпачем сказала Олена. – Мій Микола пішов! – Ну то й що? – запитала донька. – Як це – то й що?! – обурилася жінка. – Він мене розлюбив! – Ну і що тут такого? – знову спитала донька. – Мені прикро й неприємно, – відповіла Олена. – Я так переживаю… Того дня Олена повернулася додому на таксі. Вона розплатилася з водієм і вийшла з машини. Жінка трохи забарилася, поправляючи сумочку, яка сповзла з плеча і раптом почула, що її хтось гукає: – Олено! Вона прислухалася й не повірила своїм вухам
– Оленко, чому ти боїшся починати нові стосунки? Зрештою, ти доросла жінка, досягла багато в житті. У тебе своя невелика компанія, тож із грошима проблем не буде, донька виросла і […]
-Я принесла тобі це. Я не хочу жити зі своїм невдахою, бо давно люблю тебе. Як тільки я розірву шлюб, ти станеш моїм чоловіком? Микола стояв безмовний, дивлячись на неї
Сусідство полегшувало справи — нікого не дивувало, що Микола часто її відвідував. Чоловік багато разів возив її дітей у садочок та школу і робив різні речі в місті, коли потрібно […]
Слава та Андрій вирішили відвідати господиню квартири, яку вони винаймали у студентські роки. Побачивши стареньку, вони обоє зрозуміли, що треба відплатити за її доброту.
Слава та Андрій сиділи разом, згадуючи про ті дні, коли вони винаймали кімнату у свої студентські роки. Вони згадали і господиню квартири, добру жінку, яку вони називали тіткою Марією. З […]
Коли Петро зрозумів, що його переконують переписати заповіт, до того ж кожен на свою користь, він вигадав хитрий план і поставив усіх на місце
Петро Олексійович, який все життя прожив у селі, часто відвідував могилу дружини, згадуючи її і шукаючи втіхи. У селі було все необхідне, включаючи саморобний будинок та майстерню, де він виготовляв […]
Вранці все село знало, що Віктор Остапчук привіз свою молодшу сестру, яка чекає дитину. — Чоловік кинув, матері з батьком у них давно немає, куди її подіти, ляльку таку, — розповідає у напівтемряві Тамара в корівинку
Нарешті дві великі жовті фари висвітлили двір Остапчуків, приїхав. — Татко? Татко! Ура, батько приїхав, — Колька зіскочив з грубки, стрибаючи на одній нозі, намагався потрапити у валянок, натягуючи на ходу. […]
На місці спочинку батька я зустріла незнайому жінку. Вона продовжувала дивитися на мене з-під лоба, її щоки то рожевіли, то біліли наче крейда. – Я була… подругою твого батька, – нарешті вимовила вона. Жінка опустила очі й додала: – Насправді, він був батьком моїх дітей
На місці спочинку батька я зустріла незнайому жінку. Вона продовжувала дивитися на мене з-під лоба, її щоки то рожевіли, то біліли наче крейда. – Я була… подругою твого батька, – […]
— А ви знаєте, що означає голодувати? Чи, що означає йти до школи в тонких, рваних черевиках, коли на вулиці мінус двадцять? Чи ховатися у своїй кімнаті та молитися, щоб мамині товариші по чарці до тебе не зайшли? Чому її не позбавлять, зрештою, батьківських прав?!
— За тобою мама прийшла, збирайся.Існує думка, що кожна дитина в дитбудинку дуже чекає цих слів. Але Світлана здригнулася від них. — Давай, збирайся, що сидиш? Олена Вікторівна дивилася на неї, не […]
– Миколо, любий, – швидкими кроками Рита вранці зайшла в спальню до чоловіка. – Що трапилося? – сонно відповів Микола. – Твого батька немає на його звичному місці, – схвильовано сказала Рита. – Твій брат з родиною вже пішли, а я кликала батька з коридору, та у відповідь – тиша… – Не хвилюйся, може, він просто спить, – пробурмотів Микола, кутаючись у ковдру. – Вставай, треба перевірити! – наполягала Рита. – Я прочинила двері й покликала його, але він не відповів. Микола миттєво піднявся з ліжка й кинувся до дверей. Рита поспішила слідом. Вони відкрили двері до батькової кімнати й застигли на порозі, приголомшені побаченим.
Ближче до полудня стало надзвичайно спекотно. Рита витерла піт з чола і, притуливши сапку до стовбура яблуні, пішла в напрямку до хати. Пройшовши кілька кроків, озирнулася – залишилось зовсім трохи. […]