День народження мого чоловіка ми відзначали в невеличкому кафе, там було багато його колег з роботи, яких я зовсім не знала. Але я хвилювалася, щоб все вчасно поставили на стіл, щоб усіх страв вистачило, тому зовсім не зважала на незнайомих людей. Але, наприкінці вечора, стала ловити на собі якісь дивні погляди, тоді я підійшла до своєї знайомої і запитала, що відбувається
Зі своїм чоловіком Степаном я живу в шлюбі вже 5 років, це, здавалося б й не так вже й багато для хорошого шлюбу. Але, я не можу назвати його хорошим, […]
Одного разу я, повернувшись з роботи, відразу помітила, що речі у шафі лежать якось не так, як раніше: я їх завжди акуратно складаю, а тут вони просто зім’яті усі, наче їх хтось похапцем туди покидав. Звісно, спочатку я на чоловіка подумала, адже ми з ним живемо вдвох, але чоловік запевнив, що нічого там не брав і я запідозрила вже щось недобре. І не дарма
Я чудово розумію, що моя проблема не така вже й непроста, звичайно, як багато людей часто пишуть тут про свою гірку долю. Але думаю, що таки чимало читачів мене дуже […]
Диво росте схожим на мого коханця Андрія. Ярослав поки що ні про що не здогадується, але іноді я помічаю, як він вдивляється в риси обличчя нашого маленького сина. Ми одружені з Яриком сім років. З перших днів нашого шлюбу ми з чоловіком мріяли про дитину, проте лелека не поспішав заглядати до нашої оселі. Тобто взагалі не планував. Ярослав у мене блондин із блакитними очима, я руда і теж очі блакитні. Наші друзі перешіптуються за спиною, і поки чоловіка немає поруч, посміюються з нього. А мені не дає спокою вина перед чоловіком
Диво росте схожим на мого коханця Андрія. Ярослав поки що ні про що не здогадується, але іноді я помічаю, як він вдивляється в риси обличчя нашого маленького сина. Ми одружені […]
Григорій встав рано. Він поцілував свою кохану Катю, взяв рюкзак і вийшов з квартири. Катя швидко зібралася і пішла за ним.
– Може вам допомогти? – приємний чоловічий голос, порадував слух Каті, а сильні руки підхопили важку сумку, яку вона мало не впустила від утоми. – Хіба ж можна жінці таке […]
У свекра за кордоном давно є інша жінка і всі про це знають. Він приїжджає раз в рік на зимові свята та періодично висилає гроші. Живе майже на дві сім’ї
Не думала, що свекруха на таке здатна, просто один вчинок змінив моє ставлення до цієї жінки. Дійсно, допомога приходить від ти людей, від яких навіть не очікуєш. Вперше я познайомилася […]
Аліна поверталася з роботи додому. Несподівано, як із відра, пішов дощ. Парасолька, залишилася вдома, а Аліна якраз була неподалік квартири батьків чоловіка. – Перечекаю трохи, – вирішила вона. Піднялася на потрібний поверх, постукала. Ніхто не відчинив. – Невже немає нікого вдома? – подумала Аліна. Раптом, вона помітила, що двері прочинені. Аліна зайшла, зняла мокру кофту і почепила на вішалку. З кухні долинали приглушені голоси. Жінка вже хотіла було пройти привітатись, як раптом почула своє ім’я. Аліна мимоволі зупинилася, прислухалася і остовпіла від почутого
Аліна завжди любила запах дощу. Особливо літнього, теплого. У дитинстві, почувши перший гуркіт грому, вона бігла до вікна і, притулившись носом до скла, спостерігала. Краплі, мов срібні намистини, скочувалися по […]
— Іринo, — прошeпотів він. — Виходь за мене заміж, не пошкoдyєш. Нехай я не красень і нижче тебе зростом, а любuтu буду і на руках носити. Ти не відмoвляй зoпaлу, подумай. У мене в місті кімната в гуртожитку є, на роботі я на доброму рахунку. Одружуся — квартиру дадуть. А я з рoзyму за тoбoю сходжу. Ти ще маленькою дівчинкою була, а я вже про тeбе мрiяв. Удома вона ще раз все обдумала і вирішила: «Нехай чекає! Закiнчу деcятий клаc і поїду з ним в місто, пожuве — добре, не пожuве — хоч з дому піду та за місто зaчeплюcя». Оcь тільки свeкрyха не пoлюбuла невicтку
— Іринo, — прошeпотів він. — Виходь за мене заміж, не пошкoдyєш. Нехай я не красень і нижче тебе зростом, а любuтu буду і на руках носити. Ти не відмoвляй […]
Ганна Григорівна сиділа у кріслі й вʼязала. – Ганно, нам треба поговорити! – раптом сказав її чоловік, Олег Петрович. Він нервово постукував пальцями по столу, уникаючи дивитись дружині в очі. – Та не тарабань ти по столу – відволікаєш мене! – звично відгукнулася Ганна Григорівна, не відводячи очі від в’язання. – Знову на роботі щось сталося? – Ні… Тобто так… Тобто… – він глибоко зітхнув. – Я хочу розлучитися! Ганна Григорівна оторопіла. Спиці застигли в повітрі. У кімнаті запала тиша. – Так, – спокійно сказала вона, відкладаючи в’язання. – І з чого це раптом? Що ж таке могло статися? Жінка не розуміла, що відбувається
Ганна Григорівна сиділа у кріслі і вʼязала. – Ганно, нам треба поговорити, – раптом сказав її чоловік, Олег Петрович. Він нервово постукував пальцями по столу, уникаючи дивитись дружині в очі. […]
Синок, пусти мене в хату, хоч на годинку. Я покупаюся, якщо твоя дружина дозволить, поїм, бо з дороги, а після піду маму твою на кладовище провідаю, свічечку запалю. Невже я на таке ставлення від тебе заслужив? Та я цю хату від фундаменту своїми ж руками зводив, а тепер і кроку в ній ступити не можу? – Та мама через тебе, гуляку, і відправилась раніше потрібного у засвіти. І так, я признаю, хату ти будував, але це єдине, що ти єдиному сину зміг дати на цьому світі, – вигукував на подвір’ї син, що аж сусіди вікна повідкривали
– Синок, пусти мене в хату, хоч на годинку. Я покупаюся, якщо твоя дружина дозволить, поїм, бо з дороги, а після піду маму твою на кладовище провідаю, свічечку запалю. Невже […]
Світлана приїхала до своєї подруги, і побачила, що Марина вся в сльозах. – Що сталося? – захвилювалася Світлана. – Світлано, я такого наробила, ти навіть уявити не можеш, – схлипнула Марина. – Розповідай, що сталося, – наполягла Світлана. Марина сиділа на дивані, і не знала – відкрити свою таємницю чи ні. – Світлано, я вагітна! – раптом сказала Марина. – О, так це ж чудово, я вас з Денисом вітаю від щирої душі! – зраділа Світлана. – Але це ще не все…, – несподівано додала Марина, зробила глибокий подих і все розповіла подрузі. Світлана вислухала її і аж рота відкрила від почутого
– Світлано, я такого наробила, ти навіть уявити собі не можеш, і не знаю, що з цим тепер робити. А час іде, годинник цокає. – Ну, давай, розповідай, що там […]