– Хочу нагадати, що це не тільки твоя, а й моя квартира! – Пішла я ва-банк. – Я з сім’єю маю повне право тут перебувати, і якщо ти цього не розумієш, то це не наші проблеми! – нагадала я сестрі
– А ти впевнена, що твоя сестра буде рада нашому приїзду? – питав мене Борис. – Я так розумію, ви ніколи не були особливо близькими, й у кожної було своє […]
Мені 58 років. Я пишу це не для когось, а, скоріше, для себе. Можливо, так я знайду відповіді на питання, які не дають мені спокою і умиротворення. Мені було 16 років, я народила сина. Але мої відомі у місті батьки не дозволили мені виховувати мою дитину і відправили мене за кордон на довгі роки. Можна сказати, що вони виростили мого сина. Я іноді приїздила, але мала житло, роботу і чоловіка за кордоном. Дітей в мене більше не було. Ми виховували з чоловіком прийомну донечку, але вона живе там, де жила я багато років, в Іспанії. Я повернулася в Україну, вже дорослою. Доглянула своїх батьків, їх уже не стало. А потім я поїхала в Київ і знайшла свою невістку. А мого сина вже давно-давно немає. У невістки є синочок, мій онук. І я дуже-дуже хотіла з ним спілкуватися. Моя невістка жила у трикімнатній квартирі і шукала квартирантів, щоби здати одну кімнату. І я орендувала в неї цю кімнату
Мені було 16 років, я народила сина. Але мої відомі у місті батьки не дозволили мені виховувати мою дитину і відправили мене за кордон на довгі роки. Можна сказати, що […]
– Припини себе марнувати, ти в себе одна. Чоловік твій не тільки не страждає, він навіть винним себе не почуває. Заведи роман на боці. І якнайшвидше. Ти хоч відчуєш себе жінкою
– Вітаю, це Ніна, – голос у слухавці був незнайомий. – Кажуть, ви мене розшукуєте. – Правильно, – Тетяна здивувалася, але знаку не подала. – Хочу поговорити щодо чоловіка. Це […]
Оксана вирішила не запрошувати своїх батьків на власне весілля
Оксана вирішила не запрошувати батьків на своє весілля. Вона вважала, що їхня присутність може зіпсувати торжество. У телефонній розмові з молодшою сестрою Наталією вона теж поводилася зневажливо: – Наташа, тільки […]
Знову чоловік явився у неділю пізно ввечері з села з банкою кабачків і однією капустиною. Я навіть дивитися не стала на ці смішні “дивогостинці”. Сил у мене вже немає. Ми живемо в місті, і я чудово можу купити все це на ринку чи в магазині, але він чомусь продовжує їздити до своїх батьків щовихідних, ніби це найважливіше завдання в його житті. Я вже просто не знаю, як вплинути на чоловіка, врятувати нашу родину й припинити цю нескінченну несправедливість. Кожнісіньку суботу і неділю він їздить до своїх батьків у село, і це вже давно перетворилося не на сімейні зустрічі, а на постійний конфлікт у нашій родині. Раніше ми їздили разом – я, чоловік і діти. Коли настав час повертатися додому, їхню машину бабуся з дідусем заповнювали доверху: картопля, буряки, молоко, яйця, м’ясо – усе, що тільки можна уявити. А нам давали символічно: банку помідорів чи кілька кабачків
Знову чоловік явився у неділю пізно ввечері з села з банкою кабачків і однією капустиною. Я навіть дивитися не стала на ці смішні “дивогостинці”. Сил у мене вже немає. Ми […]
Люба моя, це ж чудово! Я так мріяв стати батьком. Ти зробиш мене найщасливішою людиною на світі!, – сказав Тарас, коли сам зрозумів, що я чекаю дитину. Я до останнього йому не зізнавалася, бо насправді, дитинка не його
– Люба моя, це ж чудово! Я так мріяв стати батьком. Ти зробиш мене найщасливішою людиною на світі!, – сказав Тарас, коли сам зрозумів, що я чекаю дитину. Я до […]
— Що сталося, синку? — запитала Ганна. Тієї ночі він заснув з важким серцем. Рахуючи дні, Віталій став все більше переконуватися, що відхід батьків у засвіти стане його рятівним колом
Віталій сидів у своїй кімнаті, дивлячись на стіну, покриту старими газетними вирізками. Він часто поглядав на цей затінений простір, намагаючись знайти в ньому якесь розуміння того, що відбувалося з ним […]
Доньки не було й року, коли мене покинув чоловік. Мало того, що він пішов, ще й усі заощадження забрав. Я залишилася без даху над головою та без грошей
Доньки не було й року, коли мене покинув чоловік. Мало того, що він пішов, ще й усі заощадження забрав. Я залишилася без даху над головою та без грошей. Я сиділа […]
Тієї осені, коли вони були молодими, у цьому парку теж було багато жовтого листя. Зелень швидко змінила колір, і відразу почався листопад. Безперервний шурхіт стояв у парку два дні, поки на гілках не залишилося зовсім небагато листя. Семен зняв свою куртку і накинув Зої на плечі: — Запізнюється твій Андрій. — Так, до речі, ось ти встиг на той трамвай, а він
— Ой, як я хочу повернутися. Як я скучив за спокійним життям, за сирниками і кріслом-гойдалкою на дачі. Ця вертихвістка тільки й робить, що по подружках і по барах усю […]
Коли Андрій зупинився біля крамниці “Сувеніри”, двері були замкнені. Світло горіло всередині, і це зробило його ще більш рішучим. Він забарабанив по вікну, сподіваючись, що продавець погодиться відкрити. До дверей підійшла жінка з усмішкою, трохи здивована його настирливістю. – Чому ви стукаєте? Зачинено, – сказала вона, зупинившись біля дверей. Андрій, не зважаючи на закриті двері, спробував: – Зачекайте, будь ласка! Мені потрібен свічник у вигляді трикутника з сімома свічками, дуже потрібен! Моя дружина його мріяла, і я хочу подарувати їй саме цей. Мені дуже важливо знайти його
– Андрію, я тебе чекаю. Новий рік святкуєш з нами, – мама сказала це таким тоном, що Андрій зрозумів, що відмови вона не потерпить. Новорічні свята завжди були особливим часом […]