Мені 87 років. Дивлюся я на свої гори і не знаю, як зможу без них. Сльози самі котяться і котяться. Але ж доведеться. Мені вже важко у свої роки самій, та й живу я високо на схилі, а не в долині. Син закордоном, хата на донечку переписана вже і вона вирішила її продати, а мене в Київ до себе забрати. Ніхто сюди жити вже не приїде, всі стали міські – діти, онуки, правнуки. Але є інші люди, які тут вже третій рік живуть і допомагають мені. Можна змінити заповіт, але дочка тоді від мене відмовиться напевно

Дивлюся я на свої гори і не знаю, як зможу без них. Сльози самі котяться і котяться. Але ж доведеться. Я все життя прожила в своїх горах, ми всі звідси […]

Моя невістка нас вчора ввечері запросила до себе, у мого сина був ювілей. То якраз робочий день був, поки всі поприходили з роботи, то в сина ми зібралися десь о сьомій годині вечора. Сіли за стіл, поїли, невістка зробила чай. А о восьмій Тетяна стала натякати, що пора б вже нам додому йти

Дружина мого сина вряди-годи в гості запросила мене до себе вчора. У сина мого невеличкий ювілей, тридцять п’ять років йому виповнилося! То був якраз бідній день. Приїхали всі після роботи […]

Але мама Едика тітка Ольга навіть не спромоглася заздалегідь приготувати їжу, смажила котлети при нас, хоча вона на пенсії, бо Един її найменша дитина. З першого дня свекруха не викликала у мене симпатії. У перший же день нашого гостювання тітка Ольга почала робити мені зауваження, що Едик дуже вже тендітний і я його мало годую. На другий день у нас стався конфлікт. Ми сиділи за столом, вона запитала, що зі мною, бо я не їла її пиріжки і млинці. Я пояснила, що смажене – це шкідливо

Живемо ми з Едиком з моєю мамою поки що, а свекруха в іншому місті. Мені 22 роки, чоловіку – 28 і ми дуже кохаємо одне одного, все у нас добре. […]

Ще з першого дня шлюбу я вирішила, що своїй свекрусі на старості років нічим допомагати не буду: ні грошима, ні працею, навіть води їй не подам. Вона зараз ще не думає про це, ще нічого не розуміє. Та я усім родича про це розповіла, щоб потім до мене претензій не було

Якось знайома моя почала відверту розмову. Світлана не любить життя своєї родини виставляти на показ, а тут несподіванкою ця розмова стала для мене: – Син мій з невісткою у такий […]

У сина з його дружиною якісь ненормальні стосунки. Це де ж таке бачено, щоб дружину треба було вмовляти дітей планувати, а вона ще й торгувалася як базарна баба

У сина з його дружиною якісь ненормальні стосунки. Це де ж таке бачено, щоб дружину треба було вмовляти дітей планувати, а вона ще й торгувалася як базарна баба? Ось у […]

Коли з чоловіком колишнім разом жили, свекруха мало не щодня висловлювалася, що онук зовсім на їхню рідню не схожий. І колір волосся не наш, і ніс не наш, і очі дивні, ось і у вашій рідні нікого такого немає

Коли з чоловіком колишнім разом жили, свекруха мало не щодня висловлювалася, що онук зовсім на їхню рідню не схожий. — І колір волосся не наш, і ніс не наш, і […]

— Привіт, Сеструнь Зустрічай мешканців — сестра ввал илася в квартиру, в одній руці тримаючи дитину, іншою рукою тягнучи валізу. — Данька прописати треба буде, щоб садок дали.

— Ох, гарна квартира, хороша. Я ось думаю Кирюшу теж купити. І скільки в місяць платити будете? — запитав дядько Гена, обходячи наше з чоловіком недавнє придбання. — На 5 […]

І така людина, як вона, потрібна. І тому, хто жив у злиднях і бідності. І тому, хто як сир у маслі катався, об’їхав увесь світ і все бачив. Всім тому, що всі рівні перед хворобою, перед вічністю. Усі нещасні однаково, коли керувати своїм тілом вже неспроможні

Дуже давно, одразу після школи, молода тоді дівчинка пішла працювати до лікарні санітаркою. Обов’язки відомі – тримати у чистоті приміщення. Потім у неї справ побільшало: вона стала, як кажуть, «обробляти» […]

– Хочу жити окремо! – Заявила дочка. Тільки вона думала, що вона і квартиру отримає, і я продовжу її годувати при цьому

Моєї мами не стало дуже рано, вона знала про свою хворобу, тому заздалегідь написала заповіт, за яким її квартира відійшла до моєї доньки. На той момент Алісі було всього дев’ять […]