— А коли йому? Спозаранку поїхав, затемна приїхав. Та й що з нього взяти? Він на роботі, а на Нюрці все господарство і діти. Тим паче не свої діти. Так і нема рідних в неї… От же вхопилася за Василя-вдівця, думала своїх Бог дасть, а воно он як вийшло. Ганна з молодих років була дівкою справною, і в роки лихоліття працювала нарівні з чоловіками, яких у селі, залишилося зовсім не багато
— Що? Знову Нюрка своїх ганяє? — Та які вони «свої»? Ясна річ – чужі, на дітей пішла дівка. Он, чуєш, голосить на все село. З хати, що навпроти, долинали […]
– Чого тобі не вистачає?, – обурювався чоловік. – Та ти живеш, як принцеса у казці! Всі родичі і подруги тобі заздрять. Давай поїдемо в Карпати чи ще кудись, тільки благаю, перестань нити! – Так, чоловік правий, у мене є все, все, окрім щастя
– Чого тобі не вистачає?, – обурювався чоловік. – Та ти живеш, як принцеса у казці! Всі родичі і подруги тобі заздрять. Давай поїдемо в Карпати чи ще кудись, тільки […]
Свекруха швидко штовхнула ліктем чоловіка в бік і той затих. – Оленко, як гадаєш, – свекруха окинула поглядом кухню, – якщо переставити холодильник у той кут, а стіл на його місце, буде більше простору? – Нам так зручніше, – я з надією подивилася на чоловіка. – Але моє рішення оптимальне. Що скажеш, Ром? – подивилася свекруха на сина. Роман кивнув: – Так, зробимо, мамо. Я зиркнула на годинник: – А ви приїхали на машині? – Ні, звичайно! – вигукнув свекор. – Холодно стало, я машину не чіпаю в холоди. – Але останній автобус наче щойно пішов. – А ми не збиралися сьогодні їхати. Чи ти нас виганяєш? – примружилася свекруха. – Мамо, вас ніхто не виганяє. Ми вже все обговорили – ви ночуєте в нас. Батьки Романа поїхали рано-вранці, а тепер я вирішила прояснити дещо. – Що за цирк? Чому ти не порадився зі мною щодо ночівлі батьків?
– Сонце, чим ти незадоволена? – чоловік починав злитися. – Купили квартиру. Яку ти хотіла. А ти сумна. – Ром, а давай твоїм батькам гроші віддамо? Прям із наступної зарплати? […]
— Ви що, пропонуєте мені здати його в будинок для літніх людей? – накинулася вона на лікаря. — Ви зрозумійте, у спеціалізованому закладі йому буде краще! Я не наполягаю, просто кажу вам про те, які є шляхи надалі. Юля не збиралася нікуди здавати батька. Це він заплітав їй перед школою кіски і варив кашу, він вчив її розв’язувати рівняння і вчив із нею вірші. Він, червоніючи і ховаючи очі, пояснював їй про жіночі дні та прокладки
Звичайно, можна було й раніше помітити. Потім Юля багато разів ставила собі запитання: чи можна було щось змінити, якби вона почала раніше бити на сполох? Розумом розуміла, що ні, але […]
— Ох, Оленко, самі ми залишилися, та ще й із дитиною на шиї! – Любив голосити свекор, влаштувавшись за кухонним столом і спостерігаючи, як Олена готує вечерю. – А що, у нас сьогодні знову макарони? В Олени горіло все з середини від такого співчуття, але вона намагалася тримати себе в руках. — Та знову, – відповідала вона. – Тому що грошей у нас немає, а макарони поки що є! — Ну, значить, будемо виживати, – сумно констатував Андрій Петрович. – Макарони з маслом – цілком собі їжа. — Масла теж немає, – повідомляла Олена, спостерігаючи за реакцією свекра
— Шикуєш, Оленко?! Батон можна було дешевше взяти, курка теж на знижці буває… Та й простроченням гребувати не варто, у нашому-то становищі! – Свекор закінчив вивчення чека і, поправивши окуляри, […]
Алло, ти знову до нас у гості з пустими руками?, – сказала я нескромно, бо сил моїх дивитися на це все вже не було. Невістка закинула сумку на стілець і посміхнулася. – А що я мала нести? У вас тут вже все є, ще й таке смачне! І тут я зрозуміла, що терпець мій уривається. Це вже не перший і навіть не десятий раз
– Алло, ти знову до нас у гості з пустими руками?, – сказала я нескромно, бо сил моїх дивитися на це все вже не було. Невістка закинула сумку на стілець […]
У квартирі моєї свекрухи живе троє котів. Вони всюди – на столах, на підвіконнях, у шафах. Їхня шерсть покриває кожен куточок квартири. Крім котів, є дві собаки. Вони великі, шумні й гавкають без перерви. А ще у неї на балконі – ціле куряче господарство: ціплята, які невідомо як взагалі виживають у міській квартирі. І не забуваймо про папугу, який іноді кричить так, що у вухах дзвенить, і, мабуть, знає більше “цікавих” слів, ніж будь-який підліток. – Оленко, якщо ми хочемо мамину квартиру все-таки колись мати собі, ти маєш ходити до неї. І сина нашого теж іноді водити. Я дивилася на нього і не могла повірити, що він це серйозно. – Ти що, жартуєш? – спитала я, ледь стримуючи роздратування. – Я знаю, що там неідеально, але це ж тимчасово. Вона сказала, що не перепише квартиру, якщо ви з сином до неї не будете приходити.
Андрій прийшов додому похмурий, навіть не привітався, як завжди. Він важко опустився на стілець біля кухонного столу, зітхнув і сказав: – Оленко, якщо ми хочемо мамину квартиру все-таки колись мати […]
Мені все здається, що невістка, яку нам привів син – це мій моторошний сон, від якогось я ось-ось прокинуся. Та де там! Ну хіба ми для такого “щастячка” синочка ростили? Вибір дружини нашого сина ми з чоловіком досі не можемо зрозуміти. Зовнішність звичайна, освіти немає, працює продавцем у супермаркеті. Її мати працює прибиральницею. Нам довелося запросити батьків невістки до себе у гості для знайомства. Батько прийшов уже веселенький, мати ж зображала з себе таку сучасну даму. Одягнені обидва, абияк, зате багато гонору. Я накрила стіл, а вони принесли пляшку червоного та торт. Але коли мова зайшла про весілля, обидва в один голос сказали, що треба замовляти найдорожчий ресторан, бо родичі не зрозуміють і засуджуватимуть
Мені все здається, що невістка, яку нам привів син – це мій моторошний сон, від якогось я ось-ось прокинуся. Та де там! Ну хіба ми для такого “щастячка” синочка ростили? […]
Коли батьків наших не стало, я хотіла їх хату відразу продати, хоча нас з їх будинком розділяє лише паркан, але сестра просила не спішити, сказала, що в неї інший план є. А, через деякий час, її донька розлучилася, її залишив чоловік і вона з дитиною до матері повернулася. Все б нічого було, та якось мені Ольга моя телефонує. – Хай моя донька в батьківській хаті з дитям трохи поживе, у нас місця не вистачає, а ти там за нею трішки, будь ласка, приглянь. Звісно, я пошкодувала родину, з усім погодилася. Та дарма я це зробила
Ми з моїм чоловіком Олегом купили хорошу земельну ділянку біля моїх мами й тата по-сусідству від них і з роками побудували там хату. Навіть розповідати не буду, чого нам це […]
Я йду на вулицю, – сухо в дверях сказала свекруха. – Хліба я куплю! – Але ж ви нічого сьогодні не їли! Вам погано не стане? – Ні-ні, у мене щось ще зі вчора така важкість. Не можу їсти нічого!, – відповіла мені Ольга Дмитрівна і пішла в невідомому напрямку. Я ж прекрасно знала справжню причину тої “важкості”
– Я йду на вулицю, – сухо в дверях сказала свекруха. – Хліба я куплю! – Але ж ви нічого сьогодні не їли! Вам погано не стане? – Ні-ні, у […]