Не встигла Марія заспокоїтися, як з’явився в неї на порозі чоловік, який назвався знайомим її чоловіка. Як потім зрозуміла – це з тієї самої компанії. Про якийсь борг говорив, натякав, як би розрахуватися… Ось тоді Марія й наважилася виїхати, хоча після того як не стало чоловіка два роки минуло. Причому звільнилася з птахофабрики тихо, без зайвих розмов. Швидко знайшла хату в селі й купила на невеликі заощадження. Вважала, що їй просто пощастило. Грошей було мало, здебільшого та частина, що за батьківську квартиру з сестрою вигадали
Поруч з автостанцією красувався ларьок, підставивши дерев’яні боки яскравому сонцю. Промені були незвично гарячими, хоча ще тільки початок літа. — Ось спасибі, я миттю, – пообіцяла Марія водієві, і, наказавши […]
От для кого ти, Оксано, все це пристарала? Дітей у тебе ж немає. Ти б моїм дівчатам допомогла, не чужі вони тобі, а племінниці рідні, – каже Галина, і пропонує, щоб я її старшу доньку з чоловіком після весілля в свій будинок впустила. Від цієї пропозиції я навідріз відмовилася. Я сама ще не встигла пожити, мені лише 50 років, і у мене нарешті з’явився власний дім. Я не впевнена, що мені зараз треба впускати туди кого-небудь, навіть якщо мова йде про племінницю рідну. Зовиця назвала мене невдячною, нагадала, як вони мене в свій час прийняли в свою родину, дали дах над головою, а я тепер маю можливість, і не хочу їм допомогти
– Ти диви, яка синьйора власною персоною до нас завітала! Що, приїхала позловтішатися? Забирайся звідси! – Галина вийшла з хати і стала так голосно кричати, що, здається, почули всі сусіди. […]
— Дивись, мамо, ось це дідусева дружина Раїса, а це його донька Наталя. Правда, вони красиві? Дідусь каже, що вони живуть десь далеко, так дідусь? – Катруся озирнулася на Петровича, а він важко зітхнув і кивнув. — Що ж вони до Вас не приїжджають, Петровичу? Чи ви посварилися? – запитала я. — Ні, що ти, – замахав старий, – Я їх дуже люблю. Вони живуть за кордоном. У моєї Раєчки спина все боліла, от разом із донькою і поїхала. Там і клімат кращий, і лікування
Раніше ми жили разом із моїми батьками в старому будинку в межах обласного міста. А півроку тому, батьки вирішили купили однокімнатну квартиру на околиці міста, а решту виручених грошей віддати […]
Все загострилося, коли в нашу сім’ю втрутилися зовнішні обставини. Телефонна розмова з двоюрідною сестрою пробудила в Світлани ревнощі та страх зради. А я, виснажений роботою та марними спробами повернути дружину до життя, зіткнувся з новим викликом – звинуваченнями в тому, чого не робив
Ми із дружиною Світланою живемо разом 12 років. Дітей у нас, на жаль, немає. Світлана дуже хотіла всиновити дитину з дитячого будинку, але я відмовився. Ми були молоді, я вірив, […]
Я залишила напризволяще свою маму в той час, як вона потребувала догляду. Брат Павло, що живе в Америці багато років, мене засуджує, як і той, що живе у Вінниці. Але я не мала іншого вибору. Їм на відстані добре говорити. Вони не відчувають цього тягару. Так, вони надсилають гроші, але цього мало
Я залишила напризволяще свою маму в той час, як вона потребувала догляду. Брат Павло, що живе в Америці багато років, мене засуджує, як і той, що живе у Вінниці. Але […]
Свекруха розрулює і дрібні побутові проблеми своєї сестри, дорослої дієздатної жінки, у якої є вже доросла і дієздатна дочка. Саме мати Валиного чоловіка ухвалює рішення про великі покупки, їй раніше неначе лікарю показували і племінницю, яка захворіла, і онука сестри, у якого щось не так. Із серії: «Щось не так, але що – незрозуміло. Приїжджай терміново, подивися, що ти скажеш, те й зробимо»
— Радіти треба, – усміхається подруга у відповідь на скарги Валентини. – Інші не знають, куди й подітися від настирливої уваги свекрухи. Жартую, якщо що. Валентина справді не надто рада. […]
У нас заночувала свекруха. З ранку вбігає до спальні з криками: “Вставай! Ти бачила, що в тебе на кухні діється?” Я підскочила, в піжамі рвонула коридором, халат на ходу натягую, носом вожу – може, пригоріло що? Залітаю і бачу, що мої діти мирно сидять за столом, яєчню жують, чаєм запивають. Зовиця Віка завалилася без гостинця навіть на мою кухню і завела стару пісню: я ледарка і нікудишня мати. Ні, звичайно, в обличчя вона мені цього не каже, а лише натякає, заявляючи з зітханнями і охами: – Ні, Оленко, ніколи мені тебе не зрозуміти, як тобі спокійно спиться, коли в тебе не нагодовані діти бігають! А все тому, що я не готую вранці сніданок, та й взагалі не влаштовую з їди такого культу, як у них зі свекрухою прийнято. Поїли, не поїли – хіба це сенс життя? Хто захоче – знайде чи хотдога собі купить, благо гроші є на це і в чоловіка і у дітей. Діти підросли, мають свої смаки. Один хоче мюслі, інша сирок просить, третя взагалі з ранку від усього відмовляється, зате в садку уплітає за милу душу все, що лежить у тарілці, – виховательки з нянечкою не натішаться. І навіщо я пнуся?
Зовиця Віка завалилася без гостинця навіть на мою кухню і завела стару пісню: я ледарка і нікудишня мати. Ні, звичайно, в обличчя вона мені цього не каже, а лише натякає, […]
Мамо, я думаю, що пора твою квартиру продавати, – заявила мені донька. Від почутого я аж присіла. – Як продавати? А де я житиму, як від вас повернуся? – питаю. – У тебе ж є спадковий будиночок в селі, ти спокійно можеш там жити. Ремонт ми тобі допоможемо зробити. Це було як грім серед ясного неба. Село… Я навіть не могла повірити своїм вухам. Моя квартира – це моє місце, моя свобода, моя незалежність. Я не могла уявити, як я залишу її і переїду в село
Після того, як не стало мого чоловіка, я залишилася сама в своїй двокімнатній квартирі. І тепер саме через цю квартиру я маю проблеми з донькою і зятем. Моя дочка Ірина […]
Ти що, тільки про гроші й думаєш?! Ми з тобою не на курорт приїхали!, – Степан вирвав з моїх рук список покупок і кинув його в сумку. Я відступила крок назад, намагаючись стримати занепокоєння. Він дивився на мене з таким поглядом, наче я була його ворогом. “І що ж ти хочеш?” – він знову глузував. – Щоб я ще більше грошей на тебе витрачав?”
– Ти що, тільки про гроші й думаєш?! Ми з тобою не на курорт приїхали!, – Степан вирвав з моїх рук список покупок і кинув його в сумку. Я відступила […]
Коли Ольга від мене до іншого пішла, в селі лише лінивий не пліткував про це. Мені було прикро, адже ми 20 років прожили у шлюбі, але дружина сама подала на розлучення. Я намагався змиритися з цим: багато працював у полі, збільшив своє господарство і менше ходив поміж людей. А через сім місяців Ольга з’явилася на порозі нашої хати, чим здивувала мене. Я тоді навіть не підозрював, що доведеться від неї почути
Я ніколи не був багатою людиною, народився та виріс в звичайному невеличкому селі, але жив спокійно. Мені вистачало того, що я мав: старий трактор, на якому працював у колгоспі, хату, […]