Він усе життя жив, як пан, – каже та сама Ніна, дочка Леоніда Сергійовича, – маму раніше її терміну загнав в могилу, а самому що? У нього немає жодної сивої волосини, жодного зуба з пломбою, та він усе життя себе тільки й беріг. Про свій комфорт дбав. Нас ростив-годував? Ага. Мені дівчинці й то ременя діставалося, а про Єгора й говорити нічого. Не можу я його пробачити і забути те, як він маму ганяв, теж не можу. Адже він лозиною бив ї за всяку дрібницю! Вилки на світлі дивився і протирав між зубцями, все мікробів боявся. Міг шваркнути об підлогу тарілку з супом, якщо в ньому на його смак перцю було недостатньо. І що? Мами немає, а тепер я його примхи виконувати повинна? Ну вже ні. Якщо зляже – інша розмова. І то, скинемося з братом, доглядальницю наймемо, щоб рідше бувати в тата
Як Леонід твій, тримається? – запитує приятелька Антоніну Сергіївну, – та вже, такий удар, такий удар. Марія ж молодша за нього, та не хворіла нічим. І до пенсії не дожила. […]
Олена прuготувала святкову вечерю. А як же ж?! Сьогодні у них з Віктором річниця весілля. Жінка накрuла стіл і чекала на чоловіка. Олена якраз виймала курочку з духовки, коли помітила через вікно кухні, що ворота відкрилися і заїхала машина Віктора. – Молодець, вчасно приїхав, – усміхнулася вона. Віктор вийшов із автомобіля, відкрив задні дверцята і щось дістав. Олена придивилася уважніше і застигла від несподіванки
Олена приготувала святкову вечерю, накрила стіл і чекала на чоловіка, дивлячись у вікно кухні. Незабаром відчиняться ворота і в’їде Віктор, її чоловік, з яким вони прожили тридцять п’ять років. Ось […]
На моєму весіллі, – продовжує Христина, – Олексій просто на очах дружини та інших родичів вщипнув за м’яке місце мою двоюрідну сестру, яка в нас свідком була. Навіть коментар відпустив з приводу того, яка в тієї апетитна філейна частина. — І що? Дружина стояла і дивилася? — І дружина, і мама. Стояли й дивилися, хохотіли, мовляв, Олексій у своєму стилі
Та в Америці чи в Європі за таке до суду притягують, – каже подрузі 28-ми річна Христина, – а у нас у сім’ї чоловіка вважається, що Олексійко так жартує». І […]
Після розлучення Олег на мене образився, бо він до останнього надіявся, що я пробачу йому походеньки “наліво”. Про це просили і його батьки. – Ну молодий, оступився. Всі чоловіки одинакові. Ти думаєш мій святий? Та нема таких. Треба просто вміти з таким життям миритися. – Але я не збираюся з цим миритися і крапка!, – відповіла я свекрусі. Син був розчарований в свій день народження, бо чекав від батька уваги, але вигляду не подав. А ввечері до нас на каву забігла колишня свекруха
– Ось якби ти нас послухала і того дня пробачила Олега, то б цих питань сьогодні не виникало. Ну подумаєш, оступився разок, – сказала мені колишня свекруха, коли ближче дев’ятнадцятої […]
-Твоя жінка не така і свята. А Вероніка тим часом стала така щаслива, що вмить забула і за чоловіка, і за дітей. Вона переїхала жити до Паскаля і вони разом жили та працювали
Жила собі спокійним міським життям і Вероніка захотіла чогось більшого. Мала чоловіка та двох дітей, за якими вона добре піклувалася. Однак душа жінка ринула кудись далеко, а саме на Єлисейські […]
Тетяна збирала на дачі помідори, коли помітила, що на дачу приїхала і її сусідка Ганна Дмитрівна. Тетяна через якийсь час зайшла привітатись, і зрозуміла, що Ганна Дмитрівна не в дусі. – У вас щось сталося? – запитала у сусідки Таня. – Таню, не чекала я від тебе такого, навіть не повірила, поки сама не побачила! – почала розмову Ганна Дмитрівна. – А що сталося? – не зрозуміла Таня. – Ти ж сама знаєш, що ти наробила! – несподівано додала сусідка, важко зітхнула і все розповіла жінці. Тетяна вислухала її і аж ахнула від почутого
Настрій у Тетяни зранку був зіпсований. Та ще й хмари налетіли зовсім несподівано і пішов дощ. Прямо як на замовлення на додаток до її переживань. Сьогодні вранці приїхала на дачу […]
Поки я була на заробітках, брат переконав нашу маму, щоб вона все все своє майно на нього переписала. Він їй сказав, що у мене і так гроші є, бо я заробітчанка, а йому треба про сім’ю думати. Та й саме він з дружиною за мамою приглянуть, бо ж більше нікому, адже я поїхала чужих людей глядіти, а про рідну маму забула. Але нещодавно я в Римі сусідку свою з села випадково зустріла, і вона мені такі новини розповіла, що я тепер просто не знаю, що мені робити
– Ти, Ольго, краще залишайся там, де ти є, – сказав мені мій рідний брат Микола. – Тут тобі уже нічого не належить, – ошелешив мене він. Виявилося, що поки […]
Олександр Павлович та Ганна Дмитрівна прокинулися о п’ятій ранку. Швидко поснідали і почали збиратися на дачу, чекаючи коли дочка з зятем привезе онука, щоб відправити його з ними. – Ти давай поки відра в машину склади. А я поїсти приготую і онуку дещо, якщо вже з нами відправляють. – Добре. – кивнув Олександр і вийшов збирати інвентар. Минуло півтори години, але дочка так і не привезла онука. – Та що ж це таке?! Вже пора виїжджати! – бурчала Ганна. Раптом пролунав дзвінок від дочки. Ганна Дмитрівна підняла слухавку, вислухала Юлю і застигла від почутого
– Юля, та що ти таке надумала?! Ну куди ми його із собою візьмемо? Там комарі одні. Та й ми туди все ж таки не відпочивати їдемо. Усю картоплю за […]
Лежебока? Серйозно? Слів уразливіше у неї не знайшлося? Прохолоджуватись — взагалі улюблене слово, яке свекруха використовує на мою адресу
Мій чоловік, донька, якій сім років, та п’ятирічний син – захворіли. Чоловік пішов на лікарняний із дітьми, а сам звертатися до терапевта не став. Лікувався тим, що в аптеці порадили. […]
Валентина повернулася з роботи додому, зайшла на кухню. – О, а ти чому в темряві сидиш? – здивувалася вона, побачивши на кухні доньку. – Думаю, – тихо промовила Марія. – Щось сталося? – захвилювалася мати, помітивши, що донька дуже схвильована. – Так…сталося, – кивнула Марія. – Доню, не тягни, кажи! – почала ще більше переживати жінка. – Мамо, ти маєш дещо дізнатися…дізнатися про батька, – несподівано сказала Марія, зробила паузу щоб зібратися з думками і все розповіла матері. Валентина вислухала доньку і ахнула від почутого
– Мамо, ну помилився чоловік, необдуманих речей наробив, – Марія майже плакала. – З ким не буває? Ви ж все життя разом, невже в тебе нема до нього жодної жалості? […]