В неділю був день, коли ми мали приїхати в село, піти на службу, а після і на кладовище, щоб запалити свічку в день коли не стало матері. Ми планували все зробити, як годиться. Але на самому порозі ми зрозуміли, що все піде не за планом. Тато нас зустрів і доволі радісний. Вони з Юлею сиділи на тирасі і пили каву. Ми взяли з багажного відділення продукти, які купили в місті і понесли їх на кухню. І я і Наталя були здивовані. За рік часу, поки ця Юля живе з батьком, вона все змінила. На стіні у вітальні не було їх спільного з мамою портрета, а на кухні все так змінилося, що я не розумів, де стоять горнятка

Я зайшов на кухню, щоб набрати води, але ніби потрапив в приміщення, в якому ніколи не був. Ця жінка змінила все. Навіть прибрала улюблене мамине горнятко, яке для неї вручну […]

Нічого не розумію. Невістка ж знала, що я до них прийду, я ж попередила. Куди вона могла подітися? – говорю я сама до себе під дверима квартири сина. Я була відверто засмучена, адже я перлася через все місто, з двома сумками гостинців, і все заради того, щоб зараз стовбичити тут під зачиненими дверима? Найприкріше, що Юля знала про мій візит, вони на минулому тижні в неділю у мене були, і я попередила, що приїду до них в середу, але все одно пішла з дому

“Нічого не розумію. Невістка ж знала, що я до них прийду, я ж попередила. Куди вона могла подітися?”, – говорю я сама до себе під дверима квартири сина. Я була […]

Цього літа бабуся забрала наших дітей до себе в село. Ми з чоловіком дуже зраділи, адже могли більше працювати і були спокійні. Але раз на два тижні ми купували багато продуктів, все складали в багажник і їхали з усім цим в село, адже розуміли, що в свекрухи пенсія маленька і не неї їй не прогодувати троє людей, тому іноді ще й гроші їй давали, щоб вони й до магазину ходили по смаколики. Та цього літа ще й брат чоловіка привіз до матері і своїх двох дітей: з порожніми руками привів онуків до матері, залишив і пішов. Ми з Остапом здивовані були, адже їм щось їсти потрібно. – Нічого, вони, напевно, забули про продукти, я сама впораюся, грошей в мене трішки є, – заспокоїла нас свекруха. Та за місяць брат чоловіка з дружиною жодного разу не з’явилися і ні копійки матері не дали. Остап мовчить, свекруха теж розгнівати їх боїться, а мені вже набридло все і я сама вирішила набрати Ірину

Я чудово пам’ятаю ще ті часи, коли у мене було таке гарне дитинство з найкращими канікулами в дитячих таборах для відпочинку, а якщо вже я і залишалася в місті, то […]

Коли брат розлучився, то дуже скаржився нам на свою колишню дружину. – Я від неї пішов з порожніми руками, все залишив колишній, з собою нічого не взяв, – пояснював своє невдоволення Микола. – А що ти там взяти ще мав? Квартира її, вона ще до шлюбу у неї була, ще й машину її батьки купили, а ти ж нічогісінько туди не доклав, – не змовчала я. Але краще б я нічого не говорила, вдже мама моя розгнівалася від моїх слів

Вже 4 роки тому мій старший брат Микола розлучився зі своєю дружиною. Що там у них з Уляною було, не мені судити, не мені й розбиратися в їх сім’ї. Але […]

Оля з Надею готувалися до зустрічі випускників, з нетерпінням чекаючи на зустріч з колишніми однокласниками. Але вони й уявити не могли, що приготувала для них доля того вечора.

Оля та Надя готувалися до зустрічі випускників, обговорюючи хто з однокласників прийде, адже з моменту закінчення школи минуло 30 років. Вони згадували свої шкільні роки, особливо свої переживання та емоції […]

Маріє, а може то таки замало – тисячу гривень, все ж на день народження до свахи ідемо, – став панікувати мій чоловік, коли я йому сказала в конверт поставити всього тисячу. – Не хвилюйся, все під контролем, – заспокоюю я його. – У свахи що, ювілей? Ні. Звичайний день народження. Та вона крім кави нічим нас і не пригостить. – Та ну, не думаю, – засумнівався чоловік і почухав себе у потилицю. Йому заради однієї кави і не цікаво нікуди йти. Але я як у воду дивилася – сваха нас неабияк здивувала, але ми в боргу не залишилися

– Маріє, а може то таки замало – тисячу гривень, все ж на день народження до свахи ідемо, – став панікувати мій чоловік, коли я йому сказала в конверт поставити […]

Не всім невісткам вдається так порозумітися зі свекрухою, як мені. Я вперше йшла в гості до Ірини Петрівни у статусі дружини її сина. Сашко, наближаючись до будинку, в якому прожив майже двадцять вісім років, давав мені останні настанови. – Май на увазі, моя мама зациклена на їжі. Тому одразу приготуйся до того, що вона почне давати тобі рекомендації – чим мене годувати, та в яких кількостях. Благаю, не звертай на це ніякої уваги, і сильно не нервуй…

Я вперше йшла в гості до Ірини Петрівни у статусі дружини її сина. Сашко, наближаючись до будинку, в якому прожив майже двадцять вісім років, давав мені останні настанови. – Май […]

Якось ми з чоловіком йшли повз великий магазин-сток, і я вирішила зайти. Там мені сподобалися одні черевички, ношені уже, але якоїсь хорошої відомої фірми. Я їх приміряла, розмір підійшов. Але була одна проблема – коштували вони аж тисячу гривень. – Такі нові коштують 300-400 доларів. Це вам ще пощастило, що ви такі знайшли, беріть не думайте, фірма хороша і розмір ходовий. У мене з собою таких грошей не було. Чоловік теж спокійно розвів руками, мовляв, нема грошей. І ми розвернулися і пішли звідти, та ця історія на цьому не закінчилася

– Ну хоч сьогодні вже дали тобі зарплату? Стасе, ти щось приховуєш від мене? Де гроші? А може, у тебе інша з’явилася, і ти всі гроші на неї витрачаєш? Стриматися […]

Ви без мене пропадом пропадете! Що це за невістка така, якій нічого не шкода, з нею не можливо економити. Дивись скільки катранів! – з криком жбурнула пакет свекруха до Юлі. Дівчина відкрила пакет, і ледь стримала сльози…

Юля прокинулася від того, що хтось брязкав на кухні посудом. Була субота, вона просто хотіла виспатися, але від цього шуму спати було неможливо. Юля глянула на будильник. Шість годин ранку. […]