Мишко відчинив ключем двері, і Лисий метнувся тінню відразу йому в ноги, за ним вальяжно виплив Пух. Вони навперебій лаяли Мишка, нявкаючи на всю квартиру за його пізнє повернення і свої порожні животи. Наливши води і насипавши корму, Мишко заварив собі останній пакет локшини і, повечерявши, впав у ліжко як підкошений. Ранок, що настав о третій годині дня, позначився дзвінком водолаза: «Пірнати їдемо чи як? А то я Федору ніяк не додзвонюся»
Ранок задався не відразу… Тобто він задався одразу, але не у господаря квартири, який мирно спочивав у ліжку після бурхливих пізньовечірніх посиденьок на іменинах друга. Якраз у той час, коли […]
Я мала наступного дня їхати в туристичну агенцію і платити за путівку, тому звечора полізла в красиву різьблену скриньку, де ми з Тимофієм склали наші 150 тисяч гривень, подаровані нам на весілля. У мене очі стали розміром з тазики: скринька була пуста! Я два тижні тому вийшла заміж, але завтра іду подавати на розлучення – не треба мені такого сімейного життя, красно дякую! Виявилося, що всі наші весільні гроші – ті самі 150 тисяч гривень, які подарували наші рідні та друзі, – вже витрачені. Не на подорож. Не на щось для нас обох. Чоловік віддав їх своїй мамі. Щоб вона зробила підтяжку обличчя. А я думаю, що це не видно Інни Павлівни! Його мама – жінка, якій 62 роки, – вирішила, що їй це терміново потрібно. Вона давно мріяла «освіжитися», щоб виглядати молодшою й нібито легше знайти собі чоловіка. За її словами, вона хоче виглядати на 40, хоча її фігура, вибачте, далека від молодості. А Тимофій, навіть не порадившись зі мною, вирішив, що її бажання важливіше за наші плани. Родичі мене умовляють
Я мала наступного дня їхати в туристичну агенцію і платити за путівку, тому звечора полізла в красиву різьблену скриньку, де ми з Тимофієм склали наші 150 тисяч гривень, подаровані нам […]
Живу я в селі тільки влітку, але й тоді дочка весь час переживає: «Не працюй, мамо, відпочивай!». Я погоджуюся, хоча й волію займатися своїм садом, а не «відпочивати»
Живу я в селі тільки влітку, але й тоді дочка весь час переживає: «Не працюй, мамо, відпочивай!». Я погоджуюся, хоча й волію займатися своїм садом, а не «відпочивати». Колись я […]
Коли Катя та її син Коля приїхали до села, вони сподівалися знайти Семена Микитенка, батька хлопчика. Але в селі було багато родин з таким прізвищем. І тут сталося таке…
Коли Катя та її десятирічний син Коля приїхали до села, вони сподівалися знайти Семена Микитенка, батька хлопчика. Але в селі було багато родин з таким прізвищем. У магазині продавщиця повідомила, […]
Я завжди чула про стереотипи щодо свекрух, і моя, Оксана Іванівна, підтвердила їх: владна та контролююча жінка, яка тримала в руках усю родину.
Оксана Іванівна взяла на себе організацію весілля, вибір моєї весільної сукні, і, хоча мені здавалося, що вона надто багато втручається, вона виявилася дуже корисною. Весілля пройшло у великому стилі, і […]
– Хто тобі дозволяв сюди заходити? – гаркнула на мене Ганна Борисівна і, кинувшись до мене, спробувала вихопити з рук золоті прикраси.– Звідки у вас моє золото? – вийшла я зі ступору, і вивернулася від свекрухи. – Воно було в момент пожежі у нашому будинку! То це ви його спалили? Навіщо?.
До спільного проживання з Ганною Борисівною, моєю свекрухою, відносини у нас були більш-менш стерпні. Ми зустрічалися лише на сільських вулицях, де обмінювалися люб’язними привітаннями, та розходилися у своїх справах. Але, […]
Уляна зупинилася у дверях кухні, її очі блищали, але не від щастя. Я сидів за столом, спостерігаючи за тим, як кава на плиті ось-ось закипить. – Що сталося? – запитав я, відкладаючи телефон. – Ти зрозумієш. Але спершу вислухай. Обіцяєш?, – Її голос звучав твердо, але в ньому було щось невловимо тривожне. Я кивнув, навіть не уявляючи, що почую далі. І що ця розмова повністю змінить мій погляд на все, що відбувалося між нами останні місяці
– Олег, ми маємо поговорити. І це важливо. Я не можу далі мовчати. Уляна зупинилася у дверях кухні, її очі блищали, але не від щастя. Я сидів за столом, спостерігаючи […]
По дорозі додому, в автобусі, мені прийшла думка, що в мене якраз є необхідна сума для покупки однокімнатної квартири. От я собі і подумала, що для того, щоб не жити з дочкою і зятем, я собі куплю квартиру. Однієї кімнати буде більше, ніж достатньо. Ввечері, по приїзду, я зібрала в себе вдома дітей, хотілося трохи посидіти, відзначити мій приїзд, адже мене не було кілька років, скучила я за ними. Все було добре до тих пір, поки невістка не почала розмову про гроші
– До кінця місяця ще поживеш у нас, а далі збирайся, – каже мені Анна, дочка синьйора Роберто, якого я доглядала останніх три роки. Літнього італійця не стало тиждень тому. […]
На пенсії зібрав однокласників у кафе та з’ясував, що я найщасливіший серед них
Чи щаслива я людина? Донедавна не був у цьому впевнений. Навіть не так – не вважав себе таким із деяких причин матеріального характеру. Кар’єру успішну побудувати не вдалося, зробити великих […]
Інше діло, як живе Валентина! Оці мої дві кози, кролі, кури, квітники і грядки, Льонька на дивані – я на це все іншими очима подивилася! Хіба я задля цього народилася? Хіба це – сенс мого життя і моє жіноче щастя? Та очі би не бачили! Я повернулася з міста, де провела тиждень у своєї свахи Валентини, і з того часу мене не покидає одна думка: розлучення і накивати п’ятками! Яле чи зважуся? Це був перший раз за довгий час, коли я змогла вирватися зі свого села. Ми з чоловіком, Льонею, живемо тут уже понад 30 років: господарство, город, постійна праця. Я давно звикла, що треба вставати рано – 5 ранку, ледь світ починає пробиватися крізь фіранки, годувати курей, кіз, займатися городом, а потім – нескінченні хатні справи. Не справлюся без порад збоку
Оці мої дві кози, кролі, кури, квітники і грядки, Льонька на дивані – я на це все іншими очима подивилася! Хіба я задля цього народилася? Хіба це – сенс мого […]