Петро Васильович, старенький дідусь, вже понад десять років живе сам, адже саме тоді не стало його дружини. Доньки поїхали раніше з батьківського дому й почали будувати власне життя.

Бачив він їх рідко, адже у кожної були свої турботи й робота.

Йому стало наскільки погано жити самому, що вирішив попросити когось з дітей забрати його до себе, а він натомість квартиру перепише.

Дві доньки почувши слова батька почали сваритися і з ним і між собою.

Старша Олена говорила, що не може його забрати, адже діти школярі, постійно шумлять, життя йому там не буде.

А Василина відповідала, що у неї чоловік суворий, не захоче забирати батька, а вона не може піти проти нього, адже кохає. Після цього і між собою сварилися, звинувачуючи у тому, що байдуже ставиться інша до батька.

Звісно, село маленьке, тому всі ці скандали чули й сусіди, допомагали старенькому, а потім молода пані Ярина порадила дідусеві, щоб він заповів квартиру онукам.

Той відразу ж подумав, що це найкраща ідея. Пані Ярина допомогла йому до нотаріуса сходити й все написати.

Тоді чоловік зателефонував донькам і повідомив про своє рішення. Відтоді чоловікові не буває сумно на вихідних.

Всі онуки по черзі його навідують, допомагають, для цього звісно гроші у батьків беруть, але вони не проти, благим ділом займаються, а самі ж після цього матимуть вигоду!

КІНЕЦЬ.