Клара взяла відпустку після свят, щоб провести час із сім’єю далеко від суєти, пов’язаної із метушнею в її житті.

Більше десяти років вона працювала в Італії, долаючи труднощі, щоб фінансово підтримати своїх дітей, прагнучи забезпечити їх житлом у столиці.

Незважаючи на мовний бар’єр та перші труднощі, Клара пристосувалася, присвячуючи усі свої заробітки майбутньому дітей, особливо щоб допомогти синові та його дружині з кредитом на житло та ремонтом.

Під час сімейної зустрічі, подарувавши синові

та невістці гроші на новий холодильник, Клара підслухала образливу розмову між невісткою та її матір’ю, яка критикувала чистоту в будинку Клари.

Клара прийшла в себе, після хвилинної образи, роздратована тим, що її жертви не оцінили.

Через кілька тижнів, коли Клара готувалася до повернення до Італії, емоційні прощання зсім’єю різко контрастували з її недавнім відкриттям.

Розмірковуючи про свої жертви та стан власного будинку, Клара задумалася про те, чи варто продовжувати безкорисливу підтримку, і запитала про своє майбутнє і жертви, які вона принесла заради благополуччя своєї сім’ї.

Питання полягає в тому, чи правильно взагалі жертвувати своїм життям заради благополуччя дітей?!

КІНЕЦЬ.