Коли Олег зробив мені пропозицію, я була дуже щаслива. Нарешті ми з коханим узаконимо наші стосунки! Проте перед нами постало питання про те, де нам жити.

У батьків Олега трикімнатна квартира, вони відразу покликали нас жити до них, проте я не поспішала погоджуватися на цей варіант, адже, як відомо, чим далі від тебе родичі, тим сильніша до них любов. Та і я наслухалась історій про невістку та свекруху, які не можуть поділити між собою кухню.

Насилу переконала Олега винаймати житло. Спочатку було важко, адже наших зарплат не вистачало для того, щоб покрити усі наші витрати. Та ми якось трималися.

Згодом я завагітніла та ми стали жити лише на зарплату Олега. Настали скрутні часи. Нам нічого не залишалося, як переїхати жити до батьків чоловіка. Олег переконував мене у тому, що його мама не буде втручатися у наше життя та після народження дитини буде допомагати.

Спочатку дійсно було все добре. В холодильнику у нас були окремі полиці, кімната зачинялася з середини. Ніхто не брав наших особистих речей.

Проте згодом Софія Михайлівна почала робити мені зауваження з приводу того, як ми харчуємось. Казала, що Олег не наїдається тією їжею, що я готую.

Після народження донечки поки не було потрібно вводити прикорм настало невелике затишшя, проте коли уже можна було поступово вводити дитині нашу їжу, між нами почалися суперечки.

Я не звикла до того, що мені хтось щось вказує та тепер не знаю що робити в цій ситуації: терпіти чи шукати якийсь вихід.

КІНЕЦЬ.