Сьогодні Ніна повернулася з роботи трохи раніше, але все ще дорогою додому вона поспішала. А вся річ у тому, що сьогодні до неї прийде гостювати її близька подруга, з якою вони бачилися чверть століття тому. Ніна народилася в селі, там жила до закінчення 12 класу, і весь цей час її найкращою подругою, вважай сестрою, була Віка.

Вони були не розлий вода, та й схожі були зовні, ось їх за сестер і брали. Ось тільки Ніна переїхала до міста, там і продовжила навчання, а Віка залишилась у селі. І ось, на порозі вже стояла Віка. Ніна відразу ж провела її на кухню, і нетерпляче видала:

— Ну, давай, розказуй. Подруги довго говорили, і раптом мова зайшла про брата Ніни. На відміну від усієї родини, він залишився жити в селі, бо зі школи його відрахували – він був непоправним хуліганом. Ось він і лишився в селі, Ніна тільки й чула, що він то в бійку вплутався, то його до відділення відвезли.

Мало від нього новин було, можна було, мабуть, його разок відвідати. За кілька днів Ніна вирушила в дорогу. Майже нічого й не змінилося в їхньому селі, лише на обличчях деяких людей зморшок побільшало. Підійшла Ніна до знайомої заіржавілої хвіртки їхнього старого будинку,

де вона якось бігала босоніж, а звідти чоловік старий. — О, сестричка, тебе й не впізнати. Ти, це… заходь давай! Ніна, побачивши охайно одягненого брата, трохи здивувалася, а коли зайшла так взагалі ахнула. Виявилося, весь цей час брат все ж таки навчився чомусь на своїх помилках і сильно змінився.

В очі потрапив дуже багатий і красивий, доглянутий город, та й будинок увесь сяяв від чистоти, а жив брат один! Ніна й не думала, що за всі ці роки брат став такою порядною людиною, тепер їй було шкода, що вони зустрілися так пізно, коли він уже такий старець.

Джерело