Після того, як не ста ло рідної доньки, Ірина не могла знайти собі місця. Дочка Ірини хворіла на невиліkовну хво робу і перед сме ртю вона дуже багато спілкувалася з матір’ю, оскільки раніше часто пропадала на роботі і мало часу та уваги приділяла сім’ї.

Після цього за Іриною доглядав син її доньки, який жив зовсім поруч і лише почав працювати. Відносини у бабусі з онуком були дуже теплі. Кирило, чоловік її дочки, жив окремо від сина, але також поруч із ними.

Кирило став відвідувати Ірину частіше. Допомагав з роботою по дому — мив підлогу, готував поїсти, дбав про Ірину, робив із сином усю чоловічу роботу по дому.

Він дуже зворушливо висловлювався про свою дружину і часто згадував забавні історії, пов’язані з нею, але намагався при тещі багато про неї не говорити, щоб теща не розnлакалася. Останнім часом зять змінився. Він став пізніше приходити додому, виправдовуючись, що його затримали – роботи навалом.

Якось, поки він спав, Ірина зважилася сама забратися вдома, і виявила на комірі сорочки Кирила сліди від помади. Вона одразу здогадалася, що Кирило встиг знайти заміну її доньці, але й нічого не сказала, почекала, доки Кирило сам усе розповість. Минуло кілька тижнів, а Кирило все тримав свою нову дівчину таємно.

Також він почав дедалі частіше говорити про те, щоб квартиру покійної дружини передали йому, адже, за його словами, він ще молодий, а жив у орендованій квартирі – власного житла у нього не було.

Теща була зовсім не проти ж, не залишати ж квартиру припадає пилом, та й Кирило сказав, що зробить ремонт, якого вимагає квартира років 15, не менше. Він казав, що сам оплачуватиме все, і йому вірили… Якось, повертаючись додому, Ірина випадково почула телефонну розмову Кирила з кимось:

— Ну, нехай поки що живуть казками про ремонт та гроші. Як тільки на мене перепишуть, я дам їм трохи грошей і зроблю так, щоб ти їх ніколи в житті не бачила, не турбуйся. Ірина була в աоці від зради вже рідної людини і не знала, як вчинити з ним далі, але потім вона вигадала план, як провчити цього гада.

Кирило, я все запланувала, можемо хоч зараз їхати, все переписати на тебе, але є одне прохання. Я свою квартиру заклала та взяла кредит кілька років тому. Сподіваюся, зможеш усе це сплатити. Більше мені нічого не потрібно, синку. — Звісно. Якщо ця квартира буде у мене, я лише радий допомагати вам фінан сово.

Жодних nроблем у цьому плані бути не може. Він так і зробив, заплатив багато грошей, щоб та виплатила кредит і переписала на нього квартиру, але останнього пункту так зять і не досяг. Теща обдурила його. Заради справедливості скажемо, що не вона почала цю війну, так що звинувачувати її не варто. Квартира дісталася онукові Ірини, як і планувалося спочатку, а зять зник із життя сина та тещі, але пообіцяв помс титися.

КІНЕЦЬ.