Зараз я зовсім не розумію матір свого чоловіка. Свекруха завжди нас засуджує, при цьому ніколи і нічим не допомагаючи нам. Не маю розуміння звідки у неї в її віці взагалі може бути стільки негативу до своїх власних дітей. Невже вона собі думає, що це допоможе нам і зробить життя нашої родини кращим?

Я дійсно, за весь час, дуже втомилася вислуховувати всю її критику щодо виховання моєї власної дитини. Вона каже, що ми дуже рано віддали свою дитину в садок. Неправильно вчимо його читати. А якщо і вчимо по її методиці, то теж не правильно, адже робимо на свій лад. Скільки можна, мовляв.

Та найбільше мені не подобається те, що мій чоловік, зовсім не може нічого протиставити своїй матері і не хоче. Це просто незрозуміло для мене та з кожним днем ​​я все більше не хочу з нею спілкуватися, як і бачити її, загалом.

Просто якби ж то вона допомагала нам чимось конкретним, а не своїми лише порадами, коли їх у неї не запитує ніхто. Насправді ж свекруха ні копійки нам ніколи не дасть, ні погуляє, коли ми зайняті.

Тамара Дмитрівна критикує лише нас постійно, але при цьому каже що ми все повинні робити самі. Складається таке враження, що вона намагається виховати нас, забуваючи про загальне благо – нашого сина. Невже так важко прогулятися чи погратися з власним онуком?

Іноді, звісно, я замислююся над її словами та порадами. Раптом ми дійсно погані батьки і вона має рацію? Однак кілька розмов з моєю матір’ю і подругами приводять мене до тями. І я відразу добре розумію, що проблеми в першу чергу в свекрусі, а не в нас.

Ми, можливо, і не найкращі батьки, адже цьому ніде не вчать, цьому вчить життя, але ми дуже стараємося і вважаємо, що наша дитиня росте щасливою.

Моя мама каже, що коли я була маленькою, вони з батьком теж робили багато помилок, адже самі були молоді. І незважаючи на це, я виросла хорошою людиною.

У мене немає проблем з самооцінкою або будь-яких інших негараздів. Я повністю здорова і добре вихована людина. І за це я можу подякувати тільки своїм власним батькам, які також не були ідеальні.

Подруги мої кажуть, що свекруха до мене буде мати якісь претензії завжди – без цього відносини всередині сім’ї просто не працюють. Мати кожного з їхніх чоловіків ставиться до них точно так само, як і моя до мене зараз.

Загалом, як би я не старалася, але моїй свекрусі ніколи нічого не подобається, все, чомусь не так. Невже я також буду ставитися до дружини свого власного сина, коли він виросте і одружиться, і буду знаходити в ній одні лише недоліки? Сумно подумати, що я доживу до цього часу.

Я вже не знаю, як спілкуватися з матір’ю чоловіка, що говорити їй? Я не хочу, щоб так продовжувалося далі і сперечатися з нею не хочу, адже тоді наші стосунки в родині зіпсуюються назавжди.

Джерело