Свекруха стала мені другою мамою…  Я зрозуміла, що дива в нашому житті трапляються тоді, коли вже зовсім перестаєш їх чекати. Із Сергієм ми жили вже більше 15 років. Дітей у нас не було 10 років, але ми не переставали сподіватися. І Бог подарував нам двох діток: зараз синочку 4 рочки і донечці два. За матеріалами

Я сиділа з дітьми вдома, займаючись їх розвитком і вихованням, так як дитячого садка у нас в селі не було. І мої батьки, і свекруха жили від нас далеко, то ж допомагати нам у них не було змоги.

Та й моя мама працювала, а зі свекрухою у нас були дуже натягнуті стосунки ще з першого дня знайомства, коли Сергій привів мене додому. У неї була інша кандидатура на роль дружини для сина. Він пішов проти її волі, а вона у всьому звинуватила мене.

Сергій працював директором будівельної фірми, грошей нам вистачало на все, навіть з лишком. Але міняти місце проживання ми не хотіли, прикипіли до цього будинку всією душею.

Все сталося в одну мить. Я з дітьми гуляла на дитячому майданчику. Коли вони вдосталь награлися і набігалися, ми вирушили додому. І що я там побачила? Поки нас не було вдома Сергій забрав всі свої речі. На столі лежала записка «Не шукай, я знаю ти впораєшся сама …»

Я не розуміла що відбувається. На дзвінки він не відповідав. Я молила Бога, щоб нічого не сталося і він був живий і здоровий.

Подзвонила свекрусі, може вона щось знає, але у відповідь почула: – А що ти хотіла. Сама винна!

У чому? В чому моя провина? Чим я його образила? У чому винні діти? Що сталося? З очей лилися сльози, душа стискалася від образи, не за себе … за дітей. Як все це зрозуміти … Як прийняти …

Один за одним починався новий день. Дітям потрібно було варити їжу, прати речі. З ними потрібно грати, займатися … Завдяки їм я потроху почала виходити з цього трансу. Грошей у нас не було взагалі.

Я згадала про свою давно забуту роботу, написання дипломів на замовлення, якою добре підробляла в молодості. Копійка звичайно була, але не вистачало покрити всі потреби дітей, до яких вони звикли. Так ми прожили півроку.

Пізній вечір, дзвінок у двері. У мене промайнула думка, що це повернувся Сергій. Але на порозі стояла свекруха … Я запросила пройти …

На моє велике здивування, вона просила вибачення за те, як ставилася до мене весь цей час. Жінка зізналася, що її гординя не дозволяла мене прийняти через те, що син її не послухався.

Від неї я дізналася, що Сергій пішов до молодої, бездітної особи, яка розорила його по повній програмі. А її розорив її компаньйон. І зараз вони разом намагаються якось вижити. Так що не варто навіть на аліменти подавати.

Свекруха взяла мене за руки:

– Дочко, що не проганяй мене, дозволь залишитися з тобою і внуками. Щоб надолужити все те тепло, яке я вам не дала. Дозволь загладити мені свою провину …

Такого повороту я аж ніяк не очікувала. Ми обидві ридали, чи то від образи за втрачений час, чи то від щастя, що ми зараз разом …

Минуло вже п’ять років … Я веду свій прибутковий бізнес. Але намагаюся більше часу проводити з сім’єю: з дітьми і свекрухою.

Вона мені дуже допомагає, повністю займається господарством, водить дітей до школи і забирає. Ми у всьому підтримуємо одна одну. Свекруха стала мені другою мамою.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.