П’ять років тому моя рідна сестра, яка після заміжжя живе в селі, попросила мене про ласку: дати притулок її доньці під час навчання в університеті. Мої діти тоді вже виросли та з’їхали, а з чоловіком я розлучилася. Жила я одна у просторій, двокімнатній квартирі. Я погодилася.

Це не було для мене якоюсь проблемою. Катя дуже боялася, що Христина зіпсується, якщо житиме у гуртожитку. Мовляв, може потрапити до поганої компанії. Вона хотіла, щоб я за нею доглядала. Сестра приїхала з племінницею, влаштувала її в мене вдома, а сама повернулася до села. Щойно мати поїхала, Христина причепилася до мене: -Тітка Віра, я хочу почати жити самостійно. Мама завжди занадто про мене дбає. Вона все життя мене оберігає, не дає і кроку зробити самостійно.

А я не маленька вже, мені вісімнадцять років. Можна я з’їду до гуртожитку, але ви моїй мамі не скажете про це? Друзі мені вже й підробіток знайшли, я впораюся сама, точно кажу! Взагалі Христина дівчинка хороша та відповідальна. Я не поділяла позицію сестри щодо гіперопіки.

У мене в самої діти свого часу жили у гуртожитку, ніхто не пішов по поганій доріжці, чи на трасу працювати. Я відпустила племінницю. Вона мені палко подякувала. Так ми брехали Каті протягом п’яти років. Це було не складно, вона завжди попереджала перед приїздом наперед. Христина успішно впоралася із самостійним життям. Вона підробляла, добре вчилася. Коли отримала диплом ветеринара,

повернулася до рідного села. Катерина досі не підозрює, що ми її обдурили. Тільки вона вважає себе зобов’язаною і постійно прагне це компенсувати. Надсилає мені з села всякі продукти: м’ясо, фрукти, овочі, заготівлі. Мені ніяково все це брати, але сестра наполеглива.

Я навіть думала зізнатися їй у всьому, але Христина заборонила: «Навіщо маму даремно турбувати? Ви не соромтеся, беріть її подарунки. Адже ми ні в чому не потребуємо, не збідніємо.» Тепер я не знаю, що робити.

Джерело