Перейшла на віддалений формат роботи, але ніяк не можу пояснити чоловікові різницю між “працювати з дому” та “сидіти вдома”. Раніше по дому всі справи робили разом, а тепер він вирішив, що раз я вдома перебуваю, то просто балду штовхаю, тому він, який працює в офісі, може з чистою совістю мені не допомагати.

Я нещодавно здійснила свою давню мрію і тепер працюю у віддаленому режимі. Це зручно, тому що не треба тягнутися в будь-яку погоду на вулицю, товпитися у громадському транспорті, витрачати час на дорогу на роботу та додому. Істотна економія виходить, а якщо врахувати, що я ще й на косметику перестала витрачатися, і на нові вбрання, то загалом краса.

А ще можна вставати пізніше, бо на збори йде півгодини, а не півтори. Встала, вмилася, поснідала і за роботу. Загалом, я задоволена тим ритмом роботи, який я зараз маю. Але при цьому всі ці плюси не скасовують того факту, що я таки працюю.

У мене також є початок та кінець робочого дня. Так, за мною ніхто не стежить, але, видно, працюю я чи ні. Та й обсяги роботи мої роботи теж не зменшилися. Тож стабільно з 9 ранку до 17.30 я просиджую за роботою. Обід у мене також за розкладом.

Всі домашні справи я роблю після того, як закінчиться мій робочий час, якщо щось термінове, то в обід. Просто взяти посеред дня і піти мити посуд я не можу, вийти в магазин теж тільки в обід. Загалом, це такі самі офісні умови, тільки вдома. Все, ніяких особливих відмінностей у робочому процесі немає, крім того, що можна працювати в піжамі з улюбленого крісла. Як на мене, то це очевидно.

Але не для мого чоловіка. Раніше у нас всі домашні обов’язки були поділені порівну: якщо я готую, то він миє посуд, якщо я прасую білизну, то він пилососить, ну і так далі. Комбінації були різні, залежно від нашої завантаженості. Наприклад, чоловік міг приготувати вечерю та попрасувати білизну, а я мила посуд, викидала сміття мила підлогу. Ніхто не ділив справи на чоловічі та жіночі.

Але коли я почала працювати з дому, чоловік почав відморожуватися від домашніх справ. Якщо щось і робив, то з максимальним невдоволенням на обличчі, на кшталт він мені послугу зараз робить. Але я не розвивала цю тему, можливо невдалий день, немає настрою, навіщо акцентувати увагу?

Одного разу мені довелося засидітися за комп’ютером, бо терміново треба було доробити роботу, з самого ранку замовник уже чекав на погодження. Відволіктися я не могла, бо там величезна кількість цифр, у яких ніяк не можна помилитися. От я й не відволікалася.

Чоловік прийшов з роботи, не знайшов вечері і прийшов до мене права качати. Я його відправила з кімнати, щоб він мені не заважав, сказала, що поговоримо пізніше.

Коли я закінчила, вийшла на кухню, знайшла там скривдженого чоловіка, який їв яєчню. Я спитала, чому він не приготував вечерю, бачив, що я зайнята, а чоловік розкричався, що я зовсім берега поплутала.

– Ти вдома сидиш, а я тобі ще вечерю готувати повинен? – вирував чоловік, стукаючи долонею по столу. – За цілий день нічого не могла приготувати? Я після роботи маю прийти і до плити ще встати?

– Взагалі-то я теж тільки прийшла з роботи, тому нічого і не готувала.

– Ти вдома сидиш! Відвернися на годинку, приготуй вечерю, потім сідай працювати. В чому проблема?

Я ще раз спробувала пояснити, що в мене є робочий час, коли чисто фізично не можу кинути все і зайнятися готуванням. Але чоловік просто ні в яку не хотів розуміти цих великих істин. Ні, ти сидиш удома, будь добра тягнути все господарство на собі, жодних заперечень не приймається.

Поскаржилася мамі у розмові, але вона на стороні чоловіка. Теж вважає, що нічого такого немає, відволіктися і поробити домашні справи. “Ну, тебе ж ніхто не бачить”. Так, але добре видно, працюю я чи ні. Як люди не можуть цього зрозуміти?

Намагаюся робити домашні справи в обід, але він триває годину. За цей час багато не переробиш. Та й це несправедливо. Виходить, що я працюю на двох роботах, а чоловік на одній. Це нечесно, але він цього не розуміє. Хоча я заробляю стільки ж, скільки він.

Розмови ні до чого не призводять. Тут або повертатися в офіс, щоб у чоловіка не було приводу дорікати мені в сидінні вдома, або розлучення. Обидва варіанти мене не влаштовують, а третій я не можу розглянути.

КІНЕЦЬ.