Коли Пси холог побачив у своєму кабінеті зірку, то був сильно здивований… — Розкажіть докладніше, що вас турбує? — сказав психолог. — Розум, доктор, мене непокоїть мій ум. Його багато, — відповіла зірка. — Хіба може наявність розуму турбувати? — На жаль, може. Ви слухали мої пісні? — Звичайно!

— Тоді Ви погодитеся, що вони ко шмарні. — Дуже гарні пісні. Даремно Ви так про них. — Ви просто не хочете мене образити, — в словах зірки прозвучала гіркота. — Але коли вникаєш в зміст тексту… Ось стою на сцені, співаю, а сама думаю: «Господи, яку нісенітницю я несу? Це ж жах!». Але від мене чекають саме цих пісень!

Вимагають повторювати по декілька раз на «біс»… Але це ще пів біди. Набагато страшніше почуття, які охоплюють мене при отриманні гонорару. Я потім, вночі, реву від сорому і за пісні, і за отримані кошти. Масла у вогонь додає ще й усвідомлення того, що завтра весь цей кошмар повториться знову. Зірка договорила і замовкла.

Психолог мовчки дивився на неї й думав. Потім вирішив уточнити: — Мені завжди здавалося, що співакам байдуже, що співати. Головне, щоб пісні полюбилися людям і приносили великий дохід. — Про який великий дохід Ви говорите, дікарю! — трохи не підскочила зірка.

— Років п’ять-шість тому так, були великі доходи. А зараз? Та всі мої кошти йдуть на обслуговування нерухомості за кордоном. Але мій продюсер не хоче підвищувати мій гонорар. Тільки й знає, що експлуатувати мене, як рабиню. — Зрозуміло. Значить мені треба зробити так, щоб Вам був байдужий репертуар. Це вирішувано. Коли у Вас наступний виступ?

— Завтра. — Значить, Ви прямо зараз, при мені, телефонуєте своєму продюсеру, вимагаєте підвищення гонорару в п’ять разів. Якщо не погодиться, заявіть, що ви лягаєте на лікування на півроку. — Але… — Ви хочете вилікуватися? — Так. — Тоді телефонуйте… Ніч після концерту зірка не плакала. Вона спала сном людини, задоволеної своєю працею.

Джерело