Вже зовсім скоро настане цей день, на який я чекав.

Моє весілля вже скоро, а саме завтра. Я неймовірно хвилююсь і не можу заснути ходжу постійно думаю про завтрашній день.

Майже всю ніч не зімкнув очей, так пройшла вся ніч, а на ранок довелося вставати так як я був невиспаний, почав робити каву, щоб хоч трохи збадьоритися. Кава допомогла лише трохи, та згадавши  який сьогодні день сили повернулися.

Після ранкової трапези я пішов витягти свій костюм щоб він був готовий.

Розклавши його на ліжку я побачив що з кишені визирав папір, витягнувший його я побачив, що це був лист, але без підпису.

Поки я його оглядав думав хто ж написав мені листа, в голову приходили найгірші думки, що якщо моя кохана вирішила мене кинути прямо сьогодні. Зібравшись з силами я його відкрив.

Подивившись на почерк я зрозумів хто написав цей лист це був мій батько. Та почав його дуже уважно читати. 

Дорогий сину, ми з мамою хочемо сказати тобі на рахунок твоєї нареченої вона дивовижна дівчина ми одобруємо твій вибір. Та будемо дуже раді за вас якщо у вас все буде гаразд.

А зараз я хочу дати тобі кілька порад на рахунок подружнього життя.

Завжди поважай свою дружину, немає нікого важливіше ніж вона, якщо ти будеш її поважати, то і у відповідь вона буде робити це ж.

Ніколи не забувай проводити з нею час, не витрачай його лише на свої друзів, чи походи по барах на футбол.

Ніколи не приховуй від неї щось важливе, завжди проблеми в сім’ї починаються з того що один з вас починає щось приховувати, в такому випадку буде рости ваша недовіра один до одного.

Не ховай гроші, від дружини вона все одно їх знайде.

І найголовніше старайтесь жити в гармонії саме в цьому основний секрет щасливого подружнього життя.

Прочитавши цього в мене потекла сльоза. Якби я хотів подякувати йому за ці слова, та обняти як жаль що його тут немає. Зібравшись я пішов на своє весілля повен сил та енергії.

Це був прекрасний день, батьки плакали дружини плакали як і моя мама, але це були сльози радості. Після церемонії розпису в РАЦСі до мене підійшла мама обняла та сказала що батько пишався б мною, але як жаль що його немає більше з нами.

• Коли тато написав цього листа? – запитав я у мами.
• Він його написав коли був хворий і попросив передати його тобі, якщо його не стане. – Відповіла мама.

І справді цей лист багато важив для мене і допоміг зібратися  з силами для цього дня, і вже майже десять років ми живемо в гармонії з моєю прекрасною дружиною. Та виховуємо двох прекрасних дітей.

КІНЕЦЬ.