Сергій копав землю на городі у тещі, як раптом лопата вдарила об щось тверде. Придивившись, він побачив пачку грошей на землі.

Сергій завжди був упевнений, що єдине місце, де він почувається ще гірше, ніж на роботі, це дача його тещі. Але обіцянка допомогти з урожаєм не дозволяла йому залишатися вдома.

“Сергію, он на тій грядці ще картоплю викопати треба”, – покликала його теща, Маргарита Петрівна, вказуючи на далекий кут городу. Сергій, бурчачи щось під ніс, вирушив до вказаного місця. Але коли він почав копати, його лопата вдарила у щось тверде.

Обережно розгрібаючи землю, Сергій знайшов пачку грошей. Очі його спалахнули, і руки почали тремтіти. “Нарешті успіх усміхнувся мені”, – подумав він і швидко сховав гроші в кишеню.

Проте, надвечір, коли він готувався їхати, Маргарита Петрівна загадково посміхнулася і запитала: “Сергію, а ти не бачив десь у моєму городі пачку грошей? Я їх там випадково залишила”.

Сергій почервонів: “Що? Навіщо ви залишали гроші на городі?” Теща у відповідь лише хитро посміхнулася: “Я хотіла перевірити твою чесність.

Невже ти думав, що я не помічу пропажу?” Сергій зрозумів, що попався. Збентежено діставши гроші з кишені, він простяг Маргариті Петрівні. “Перепрошую, я дійсно думав, що це моя удача.”

Теща взяла гроші і сказала: “Сергію, життя вчить нас багато чому. І один із головних уроків – це вміння бути чесним перед собою та перед іншими.

Сподіваюся, ти це зрозумів”. З того часу Сергій та Маргарита Петрівна стали набагато ближчими один до одного. Він зрозумів, що довіра – це те, що будується роками, але може бути зруйнована за мить. А чесність – це найміцніша основа цієї довіри.

КІНЕЦЬ.