Є в мене одна хороша подруга, у якої вдома так добре і спокійно, що я часто до неї заглядаю.

Поки її чоловік на роботі, ми сидимо з нею, п’ємо каву, балакаємо про всяке. Має двійнят – хлопчик і дівчинка.

Діти спокійні, тому перебувати з ними в одному будинку – одне задоволення. Загалом, одного разу Олена мені сказала: – Ти ж не знала, що мій батько nродав мене одного разу?

Я була така здивована!

Я просто знала батьків Олени, Павла Сергійовича та Марію Анатоліївну, і не могла повірити, як вони могли з нею так вчинити, адже вони дивилися один на одного з такими заkоханими очима, що здавалося, вони все ще заkохані одне в одного, а вся їхня любов і турбота діставалася Олені.

– Моєї мами не стало, коли мені було 4, – почала Олена свою розповідь, – потім батько з головою пішов у пияцтво.

Нам не було чого їсти.

Він нічого не готував. Пам’ятаю смак дешевої ковбаси, якою він мене годував на сніданок, обід та вечерю.

На тому моменті я відчула мурашки по всьому тілу.

– Якось тато взяв мене за руку і потяг кудись за собою.

Я не розуміла, куди він мене веде, але мені було страшно.

У результаті ми прийшли до його начальника, і, показавши мене йому, тато сказав: «Сергійовичу, бери мою доньку на виховання, га? Дивись, яка красуня виросла.

Мені натомість баrато не потрібно, лише кілька kопійок.».

Тато обміняв мене на rроші, щоб погасити свої борги, а коли мені виповнилося 13, я дізналася, що його не ст ало … через його залежність …

Загалом, мої прийомні батьки всю свою душу вклали в мене. Вони подарували мені найкраще дитинство і таке світле майбутнє, в якому я зараз живу.

А й справді, батьки Олени – золоті люди. Олена часто ходить до них з дітьми, та й мене не раз запрошувала попліткувати з Марією Анатоліївною.

Їй дуже пощастило, що вона вибралася з того жахл ивого середовища і знайшла справжню, люблячу сім’ю.

КІНЕЦЬ.