Сестра чоловіка попросила нас, щоб ми взяли до себе її донечку на тиждень. Уже пройшло пів року, а дитина продовжує жити у нас. Наталя не приносить ні грошей, ні продуктів. Але найгірше нас чекало попереду

У сестри мого чоловіка – Наталі, особисте життя не склалося. В неї є донька Марина, але чоловік її покинув щойно дитина з’явилася на світ. Звісно, що їй було важко, ми з чоловіком допомагали як могли. І дитину вона нам часто залишала, тому, що мусила багато працювати. То продуктами їй допомагали, то фінансами – ну чим могли. В нас також є дитина, хлопчик Денис, зараз йому сім років, а Марині щойно виповнилося 6.

Якось, Наталя в черговий раз попросила щоб ми доглянули за Мариною тиждень, але несподівано для мене, це затягнулося вже на пів року. Марина  живе у нас шостий місяць, поки її матуся посилено займається облаштуванням власного особистого життя. Спочатку Марина чекала маму – важко було дивитися, як дитина годинами стоїть біля вікна, а потім, мабуть, звикла і навіть перестала запитувати, коли вона прийде. Ми люди небідні, тому Наталя вирішила, що приносити продукти і давати гроші на забезпечення дитини не потрібно. Іноді, правда, приносила солодощі.

Її співмешканець виправдовувався тим, що просто не може возити Марину до школу кожен день, хоча сам працює в іншому місті і щодня їздить на машині за 50 кілометрів від будинку до свого офісу. Цей підприємець навіть не допомагає Наталі. Не розумію, чому вона взагалі з ним живе. Судячи з усього дитина йому не потрібна, допомоги нуль, тоді навіщо такий чоловік?

Коли Марині виповнилося 6 років, мати і вітчим навіть торт не привезли, не кажу вже про подарунок. Посиділи хвилин десять і поїхали. День народження ми відмічали самі. Повезли дітей в розважальний центр, замовили аніматора, купили торт – загалом їм все дуже сподобалось. Марина і Денис, вже як рідні брат і сестра. Я навіть не знаю як вони будуть окремо, після того як Наталя її забере.

Загалом, поступово Марина стає частинкою нашої сім’ї. Родичі не збираються навіть спробувати вплинути на Наталю. Ми, звичайно, не проти, але вважаємо, що дитина повинна жити з матір’ю. Тим більше, поведінка дитини стрімко псується – вона вже зрозуміла, що всі її жаліють, і активно цим маніпулює. Постійно не слухається нас, заявляючи, що ми не її батьки. Навіть не знаю, як мені правильно вчинити.

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!