Ще з першого дня шлюбу відносин у Поліни з Олександром, чоловік проголосив себе носієм традиційних сімейних цінностей. І справжнім чоловіком.

– Я тебе, Полінко, завжди зможу забезпечити сам! – хвалькувато з гонором заявляв він своїй дружині. І наполягав на тому, щоб вона не працювала, а вдома сиділа та займалася лише будинком і дітьми, як усі жінки його друзів.

Поліна ще тоді не стала перечити своєму чоловікові, і навіть тихенько раділа, що не потрібно швидко нікуди працевлаштуватися після закінчення інституту. Вважала, що з чоловіком їй дуже пощастило, адже він так шкодує її. А незабаром, з перервою в три роки, вони стали батьками двох дітей.

Весь цей час Олександр один працював, заробляв на всю сім’ю добре. Не можна сказати, що жили вони в якійсь розкоші, але на звичайне безбідне життя їм цілком вистачало грошей. У сім’ї було все для простого сімейного щастя.

Але раптово у їхньому житті з’явилася бабуся Олександра. Вона, оскільки вже була старенькою, переїхала зі свого села в місто ближче до молодих родичів, адже доглядати більше її не було кому. І ось тут почалися не прості дні для Поліни, щоб не сказати важкі.

Відвезе Поліна до бабусі онуків погратися, а бабуся тут же починає її повчати у всьому:

– В наш час такого не було, щоб жінка без роботи вдома цілими днями сиділа, геть нічого не робила, я такого в нашому селі ще ніколи не бачила, якби розповіла б, то ніхто б з сусідів не повірив, що таке можливо в наш час – весь день вдома сидіти і їсти варити.

Поліна, звичайно, просто мовчала у відповідь. Інколи лише щось говорила, що роботу в дома всю робить та й дітей двоє у неї.

Спробувала якось Поліна сказати бабусі, щоб вона не втручалася в їхнє життя, вони якось жили до цього і все у них було добре, усіх все влаштовувало і не бідували зовсім, усіх влаштовувало все. Бабуся дуже розлютилася і образилася на неї.

Саме в той вечір Олександр прийшов додому сердитий. Довго сперечався з Поліною, а потім сказав, щоб вона з повагою ставилася до його родини, бо в них в домі він господар, адже лише він один працює на всіх.

Але і це ще не все. Через деякий час Олександр і сам заговорив бабусиними словами. Мовляв, на шиї сидиш. Не працюєш.

– Куди ж я вже зараз піду? – дивується зараз дружина. Ти ж сам хотів, щоб я не працювала, вдома сиділа, займалася дітьми і всіма домашніми справами. Мій диплом припадає пилом давно, вже багато років нікому не потрібний.

– Придумаєш що-небудь! Я ж наймитую на чужого дядька і ти собі роботу якусь знайди.

Так і не вирішили чоловік з дружиною нічого в той день. Вже і про розлучення стали замислюватися. Тільки ось розлучення це для Поліни не надто вигідне. Офіційно Олександр отримує мало грошей. І якщо не буде його доброї волі на утримання дітей, то доведеться хапатися будь-яку роботу, аби вижити з ними.

Поліна розуміє, що чоловік сам не пропаде, адже роботу має, а от вона сама не справиться, ще й дітей забезпечувати потрібно.

Поліна ніколи й не думала, що буде шкодувати про той день, коли погодилася сидіти вдома, зараз їй знайти хорошу роботу дуже важко, найкращі часи вже позаду. Як бути в такій ситуації? Хіба є тут вихід?

Джерело