Більше не захотіла теpпіти…- Сумки на антресолях, з речей забирай все, що захочеш, я тепер цілком спокійно все собі наживу сама. Підеш, двері захлопни, а замок я поміняю завтра вранці, – Олена твердо сказала чоловікові. Олег йшов довго. Він збирав свої речі поступово, мало не по одній шкарпетці, сподіваючись, що з Оленка передумає. Адже все життя дружина терпіла всі його витівки. Та Олена не передумала і розлучилася.

-Якщо ти продовжуватимеш так одягатися, – говорив Олег, – боюсь, що нам з тобою не по дорозі. Ти ж повинна головою міркувати, що це занадто яскраво і зухвало виглядає? За матеріалами

Серце Оленки билося, як спійманого в сильця зайця, земля йшла з-під ніг. Як же так! Не можна, щоб він пішов, вона ж без нього – зовсім ніщо. Він такий розумний, такий дорослий, такий самостійний.

А зухвало на погляд Олега могло бути все, що завгодно: сарафан, вузькі джинси, широкі джинси, міні, максі, міді, зачіска і макіяж або їх відсутність.

Він критично оглядав Ленку з ніг до голови і з досадою хмурився, а дівчина хвилювалася: зараз піде і небеса потемніють. І бігла переодягатися, фарбуватися або вмиватися, боялася – втече ж!

І боялася потім ще 13 років, які прожила з Олегом в шлюбі. Вона хотіла назвати дочку Тетянкою, але Олег наполягав на імені Діана.

-Я навіть не уявляю собі, – розгублено говорив чоловік, – що мою дочку звати Танею. Нісенітниця якась. Що ж, шкода, що ти наполягаєш, втім тобі її ростити в такому випадку, ти і вирішуй.

І дівчинку звуть Діаною, тому що Ленка ясно зрозуміла: від Тані він легко піде і відмовиться.

-Ну, якщо ти вирішила, що ти виходиш на роботу, зіпхнувши 3-х річну дитину в садок, – говорив Олег, – поступай, як хочеш, але врахуй: твоє рішення, твоя відповідальність. Я не так собі уявляв своє сімейне життя …

І Ленка сиділа з Діаною до самої школи.

-Друга дитина? – піднімав чоловік красиво брову. – Ну, якщо ти зможеш прогодувати двох дітей одна, то так, народжуй, хто ж тобі заборонить.

І дитини немає. Мама Оленки входила в положення і розуміла, що дочка з чоловіком не приїдуть у відпустку до неї ні в цьому році, ні через рік.

-Зять з характером, – пояснює вона сусідкам, – трохи що не по його, так Ленка в сльозах. Ну так, діловий, красивий, розумний, перспективний. Піде, як дочка жити буде? Як внучку підніме на ноги одна?

Те, що квартира, в якій Лена і Олег жили належала бабусі дружини по батькові, теж було скалкою і каменем спотикання в сімейному житті.

Я не відчуваю себе господарем, – заявляв Олег, – треба, щоб чоловікові і дружині все належало порівну. Нехай бабуся оформляє все, як годиться.

Але бабуся, яку забрали до себе батьки, зробивши дуже нетиповий для старенької її віку жест, який однаково розуміють і молоді, і дорослі, сказала:

-А ось дуля тобі, зятьок, нічого я переписувати не буду. Коли мене не стане – син мій квартиру отримає у спадок, а після нього тільки і внучка, але, сподіваюся, що Ленка раніше зрозуміє, що ти за фрукт. Дай Господь мені тільки пожити довше.

Олег два дні лежав на дивані з трагічним виразом ображеної невинності на обличчі. Сумки порожні, але красномовні, стояли в передпокої. Ленка ридала, дзвонила бабусі, але та була непохитна:

-Шиш йому, дармоїди.

А коли Діана ходила в 6-й клас, Ленці несподівано запропонували очолити на роботі новий відділ. Радісна вона прийшла додому, купивши по дорозі торт і шампанське.

-Що святкуємо? – кисло запитав Олег.

-Я начальником стану, оклад чи не вдвічі більше буде, а там, дивись і ще вище піднімуся.

Менеджер середньої руки в офісі якихось продажів, Олег подивився на торт, потім на свої пещені руки і сказав:

Знаєш, я ніколи не мріяв, щоб моя дружина віддавалася кар’єрі і роботі. Це ж неминуче позначиться на побуті, на дочці. Ти не зможеш приділяти нам стільки часу, скільки зараз. Оклад важливий для жінки, якщо вона живе одна і бореться за виживання. А ти одружена. Втім, справа твоя. Але, думаю, нам буде не по дорозі і твій оклад тобі дуже стане в нагоді …

Олег багатозначно замовк і скоса поглядав на Ленку. А у неї раптом вперше не забилося серце від передчуття біди.

-Ну не по дорозі, так не по дорозі, – сказала вона чоловікові. Напевно я впораюся. Так що ти за нас з донькою не хвилюйся, шукай ту, з якою у тебе буде ідеальна сім’я.

Ленка сказала і замовкла, вслухаючись у тишу. І небеса не обрушилася на землю. Спокій світобудови порушував тільки ритмічний звук. Це у Олега відпадала і поверталася в початкове положення нижня щелепа.

-Як це? – розгублено пробурмотів Олег, – ти так легко відмовляєшся від мене, від нашого шлюбу, від нашої сім’ї?

-Ну ти вже дуже багато років збираєшся піти, натякаючи мені на мою неідеальність і невідповідність твоїм поняттям про сім’ю, – знизала плечима Ленка, – я і подумала вперше не про себе, а про тебе. Ти ж так страждаєш зі мною. Так що сумки на антресолях, з речей забирай все, що захочеш, я тепер цілком спокійно все собі наживу сама. Так, підеш, двері захлопни, а замок я поміняю завтра вранці.

***

Олег йшов довго. Він забирав свої речі поступово, мало не по одній шкарпетці, сподіваючись, що з Оленки злізе пиха і цей несподіваний бунт сам собою вщухне. Не вщух. Ленка розлучилася, взяла на роботі відпустку через півроку і поїхала з донькою відпочивати.

На зворотній дорозі вона заїхала до батьків.

-Слава тобі Боже, – сказала бабуся, – сподобилася, дожила. Мовчи ти, – відмахнулася бабуся від голосінь Ленкиної матері, – без чоловіка? Тільки й того. А це був мужик? Чи тільки запах в квартирі?

І дійсно, а що це було? Олег просто маніпулятор?

Він спеціально принижував дружину, ламав її волю і самооцінку, щоб бути на її тлі красивим і успішним?

Чому чоловіки поводяться подібним чином? Це спроба приховати власні комплекси і прищепити їх другій половині? Спроба грати на її почуттях, страху залишитися одній?

А коли дружина перестала боятися, виявилося, що цей недосконалий шлюб йому самому набагато зручніший і потрібніший. Шкода тільки, що Олена лише зараз це зрозуміла.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.