Ми з чоловіком вже давно мріяли про дачу. Ми переглянули чимало варіантів. Та згодом знайшли ідеальний будинок. Продавала його жінка похилого віку. Ще молодшою вона часто поралася на дачі, а на старість сили підвели її, тож довелося продати хату. Ми з чоловіком провели там не один тиждень, допоки привели все до ладу.

Уявіть наш подив, коли влітку ми приїхали на дачу, щоб зібрати ягоди, і не застали нічого. Мало того, біля будинку було чимало сміття.

Наша дача не захищена від сторонніх людей, адже ділянка без огорожі. Тому в нас не залишалося іншого вибору, як самостійно викрити, хто ж господарює на нашому подвір’ї, поки нас немає. Ми з чоловіком декілька днів прокидалися на світанку.

Два дні нічого не викликало в нас підозр, а от на третій день ми помітили двох старших жінок, які ходили на нашій ділянці, ніби в себе вдома.

Побачивши це, я одразу вийшла з хати та попросила жінок покинути наше подвір’я. Одна бабця стала на мене кричати. Вони здивувалися, з якого дива ми забороняємо їм тут ходити, адже раніше ніхто не забороняв. І що, що ми тепер нові власники?

Після цього непорозуміння сусідки систематично підкидали нам на подвір’я сміття. Згодом ми таки назбирали кошти на паркан, але й це не зупинило тих жіночок. Вони кидали через огорожу папірці, ламали його. Ми неодноразово зверталися в поліцію, однак це не допомагало.

Пізніше сусідки почали вимагати, щоб ми знесли свій паркан, адже через наше подвір’я нібито пролягає стежка на пошту.

А через нас їм доводиться обходити кругом. Та ми й не думали цього робити. Тим паче ніхто не збирався повертати нам витрати за паркан.

Та точкою мого терпіння стала ситуація, коли у себе на подвір’ї я знайшла куряче яйце. Я жахливо налякалася, а бабці ж хихикали собі під носом. Тоді мені на думку спала чудова ідея. Колись я дивилася фільм, де герої виганяли злих духів, читаючи заклинання. Так ось, воно мені чомусь добре запам’яталось.

Я підійшла до паркану, взяла яйце на шуфельку та перекинула його сусідці, промовляючи магічні слова з фільму.

Бачили б ви їх! Жіночки тієї ж хвилини повтікали до своїх будинків.

Відтоді жодних заворушень в нас не було. Ба більше, сусідки ще вітатися навчилися та мило посміхатися, коли нас бачать.

КІНЕЦЬ.