Нещодавно я вийшла заміж. Виходила з великого кохання, бо знала, що, зв’язавши своє життя саме з цим чоловіком, можу ні про що не турбуватися. Надійний, розумний, вірний. Однак ще до першої думки про заміжжя мене почали попереджати про його сім’ю. А особливо про матір.

Знайомі казали, що ця жінка має дуже важкий характер, і вона звикла все тримати під контролем. Якщо щось вирішить, то не відступиться і обов’язково досягне свого. Я тоді не особливо звернула на це уваги, вважала, що мені вона нічого не скаже.

Десь місяці за три-чотири познайомилася з його сім’єю і одразу ж зрозуміла, що у них головною є саме свекруха. А ось свекор уже тоді здався байдужою людиною, йому нічого не цікаво.

Відразу після одруження ми з коханим почали жити окремо. Спочатку знімали, потім обзавелися своїм житлом. Одного разу до нас у гості вкотре заїхала свекруха – вона з чоловіком живе у невеликому селі у передмісті.

Того дня я повернулася додому трохи раніше за чоловіка, десь на півгодини. Вже не пам’ятаю. Потім прийшов чоловік і почав говорити, що дуже втомився.

Я чудово знала, що він має таку звичку. Навіть якщо він зовсім не втомився, завжди говорив про це. Свекруха це тоді почула і одразу ж глянула на мене невдоволеним поглядом. Але нічого не сказала.

Згодом ми з чоловіком вирушили до них у гості, щоб відвідати, привезти продукти та допомогти, якщо потрібно. Чоловік скучав за своєю домівкою, тому відразу почав ходити по ділянці. А потім, мабуть, втома взяла своє, заснув. Спати хотілося і мені, але я пересилила себе.

І тут свекруха почала. Сказала, що син її дуже багато працює, тоді як я нічого не роблю. Пам’ятаю, як у той момент мені стало дуже прикро від її слів, потім піднялася злість, хотілося накричати на неї, дати зрозуміти, що вона не права, але стрималася.

На мої слова, що ми працюємо однаково і заробляємо так само, нічого не сказала. А знову залагодила, що я виводжу чоловіка, не даю йому відпочивати, і взагалі він один тягне сім’ю.

Хоча це було не так, та й коханий сам хотів працювати, адже, коли був варіант піти на віддалений варіант, відмовився. Але свекруха мене не слухала, а твердила своє. А я тоді згадувала все те, що мені раніше розповідали знайомі.

Свекруха все життя працювала як кінь. До заміжжя допомагала сім’ї, потім у молодості працювала у колгоспі. Потім влаштувалась на постійне місце, де працювала без відпочинку та відпусток.

Всю свою сім’ю вона тягла на собі і ніколи не скаржилася. Коли її чоловік – мій свекор – ніколи не напружувався і до пуття нічого не робив. Знайомі навіть згадати не могли, чи він працював взагалі.

Діти, яких було аж п’ятеро, також були на жінці. Зараз її чоловік, як і раніше, нічого не робив. Навіть коли ми приїхали, він нічого не сказав і пішов лежати на дивані. Згадавши все це, мені стало шкода свекруха.

Ось тепер вона вимагала, щоб я більше працювала. Бо її син, бачите, дуже втомлюється на роботі. А те, що я стомлювалася також, нікого не хвилювало. Жінка знову і знову повторювала, щоб її син більше відпочивав, а тим часом сім’ю забезпечувала я.

Я чудово розуміла, чому вона так поводиться. Адже свекруха просто не знає іншого життя, от і намагається навіть у чужому робити так, як у неї. Сваритися з нею я не хотіла. Але й вислуховувати все це також.

Незважаючи на те, що я розуміла, чому вона цього вимагає, я одразу ж сказала, що не збираюся робити так, як хоче вона і не буде таке терпіти. Свекруха здивувалася і, здається, навіть якось образилася від цього. Тому що після розмови весь день ходила засмученою, але мене не уникала і чоловікові не скаржилася.

У той момент я зрозуміла, що свекруха у мене хороша, адже чула розповіді подруг про сім’ї їхніх чоловіків. А моя просто втомилася і не знала іншого життя, от і звикла робити все сама

Я того ж дня, порадившись із чоловіком, взяла на роботі відпустку, а через інтернет забронювала два місця у санаторії, що знаходився не так далеко від нашого міста.

А ввечері, коли всі зібралися за вечерею, оголосила, що я та свекруха їдемо на два тижні відпочивати. Дивним було те, що найбільше обурювався свекор. Казав, що їй цього не треба, і найкраще він сам поїде!

Ось тільки я наполягла на своєму. Тепер за будинком мав доглянути батько чоловіка, поки ми були б у санаторії. Свекруха спочатку хоч і відмовлялася, але потім все ж таки погодилася.

А коли ми вже кілька днів перебували у санаторії, я зрозуміла, що мати чоловіка зовсім інша людина. Вона постійно дякувала мені, та ще й з таким обличчям, що я розуміла, що їй дуже потрібен був цей відпочинок, вона на це заслужила.

КІНЕЦЬ.