На сьогоднішній день моїй свекрусі 70 років, мій чоловік у неї пізня дитина. Тетяна Павлівна все своє життя пропрацювала на керівній посаді, директоркою на досить таки великому державному заводі, тому вона вже дуже давно звикла командувати усіма людьми і лише віддавати накази, а не підпорядковуватися комусь.

Характер у неї завжди був непростий, тому люди її недолюблювали на роботі. Але директорка з неї була хороша, вимоглива, начальству тільки цього й треба, тому вона дуже швидко піднялася по кар’єрних сходинках.

До того, як у нас з’явилися діти Тетяна Павлівна гостювала у нас зрідка, хоча живе всього в 10 хвилинах ходьби від нашого будинку. А коли у нас народилася перша дитина, вона стала все частіше навідуватися до нас, після чого я і почала відчувати на собі всі негативні сторони характеру матері чоловіка, які раніше не помічала.

Я не хочу щось недобре говорити про матір свого чоловіка, вона дуже допомагала мені з нашим малюком свого часу, вчила мене багато чому, але незабаром її поради перейшли і в інші сфери нашого життя, коли ми її навіть не просили зовсім і це якраз було зайвим.

Роки минали, та якось пристосувалася до свекрухи, старалася не брати близько до душі її слова. Але вона ніколи не вгамовувалася і не збиралася змінюватися, постійно повчала і командувала нами.

А нещодавно ми вирішили купити квартиру, знайшли дуже хороший варіант. Так як мати чоловіка добре розбирається в ремонті, так, як вона сама архітектор, він вирішив показати квартиру і їй.

Тетяна Павлівна розкритикувала обраний нами варіант тоді повністю: і сходи там на другий поверх дуже незручні, і підлога там з бетонних плит, опалення зовсім непоганий і все в такому дусі. Звісно, від такої покупки ми відмовилися, хоча квартира була відмінна.

Як згодом з’ясувалося, свекруха просто не хотіла, щоб ми переїжджали в інший район, адже він розташовувався дуже далеко від її будинку, і вона не змогла б відвідувати онука так часто, як їй хотілося, ну і нами командувати також.

Виходить свекруха більше думала тоді про себе, а не про нас.

Приблизно через рік ми все ж купили нове житло, і тут Тетяна Павлівна вплинула на нас. Цей варіант підходив їй за всіма параметрами: квартира була недалеко від неї і в гарному місці. Ось тут-то і почалося.

Мати чоловіка стала приходити вже не через день, а щодня! Говорила, щоб я висаджувала на клумбі гарні квіти, щоб був гарний вигляд з балкону, і я таки посадила, хоча мені було непросто, бо я чекала дитину.

Мати чоловіка постійно вказує, як нам бути і що робити. Чоловік цілими днями сидить на роботі, тому всі ці поради та настанови доводиться вислуховувати мені. Я людина дуже спокійна та тиха, сприймаю все мовчки, а й моєму ангельському терпінню скоро буде кінець.

Я не можу заборонити матері чоловіка приходити зовсім до нас або попросити приходити рідше, адже вона дуже допомагає мені з дітьми, залишається з маленькою, коли потрібно сходити в садок за сином або просто збігати в магазин, або в будь-які інстанції. Погода не завжди дозволяє взяти дитину з собою, а свекруха з радістю возитися з нею.

Зараз ми хочемо зробити на кухні ремонт, так свекруха знову починає нас повчати, мовляв і так все добре. Навіщо міняти підлогу, вона і так гарна, не міняйте вікна, нехай ще стоять, зараз дорого все.

В останній раз її розмова з моїм чоловіком закінчилася суперечкою, з якої ми дізналися, що ми нічого не розуміємо в житті і їй набридло нас всьому вчити, і взагалі де б ми були, якби не вона.

Свекруха пообіцяла взагалі більше до нас не приходити. Але й не пройшло 3 дні. На четвертий день вона прийшла і знову почала ті ж самі розмови. Вона постійно повчає, повчає і докоряє, ми так втомилися від цього. Здається вона ніколи не розмовляла спокійно з нами, як з рідними, а наче з чужими людьми.

Загалом, я вже заплуталася і не знаю, як мені поводитися з нею. І ображати не хочеться, і мовчати на її втручання в наше життя вже набридло. Вона рідна людина, я розумію, що вже старенька, але вона дуже втомила нас.

Я розумію, що мати чоловіка в такому віці, що вже не зміниться, та й змінюватися не хоче вона. Можливо так і сказати їй прямо, щоб не ходила до нас? Та це буде це правильно по відношенню до людини похилого віку?

Джерело