– 50 євро? Що це за гроші? – замість привітання почула я у слухавку. – Мамо, з таким успіхом ти могла вже нічого не висилати, у Юлі ж ювілей. Що ці копійки, які ти подарувала, можна купити? – картав мене син.

Він був обурений тим, що я невістці на день народження передала лише 50 євро, виявляється, вони сподівалися, що я буду значно щедрішою.

Невістка навіть перестала зі мною розмовляти, каже усім про мене, що я дуже жадібною стала. А я просто нарешті про себе почала піклуватися і думати про своє майбутнє, і це давно було пора зробити.

Я в Італії вже 16 років. Спочатку всі гроші я додому відправляла, щоб наш будинок привести до ладу. Коли зробила все, як треба, син надумав одружуватися, і привів додому невістку. Я не мала нічого проти, адже він у мене одна дитина, і для кого я тоді стараюся, як не для нього.

Оскільки і будинок, і все в будинку вже було, то я висилала їм лише посилки з одягом і продуктами. А гроші давала лише на день народження, сину могла дати і 1000 євро, а невістці 200-300. Потім пішли внуки, для них я теж нічого не шкодувала, давала гроші, висилала іграшки, одяг і смаколики різні.

Я планувала, коли повернуся, жити разом з сином і невісткою, адже будинок у нас великий, збудований за мої заробітчанські гроші.

Та в минулому році я приїхала перед Великоднем на кілька тижнів додому і відпустку, і відчула, що я зайва у своєму будинку – тут не сядь, там не стань, я постійно була під пильним наглядом невістки, якій не подобалося абсолютно все, що я роблю.

Я навіть не мала права на кухню зайти, приготувати собі щось, щоб невістці не зіпсувати настрій. Вона постійно робила мені дрібні зауваження, було помітно, що моя присутність її дуже дратує.

І тоді я зрозуміла, що так справа не піде. Мені треба купити собі квартиру і жити окремо. Так мені мої подруги-заробітчанки давно радили, але я їх не послухала спочатку, та зараз зрозуміла, що вони мали рацію.

– Себе спочатку треба забезпечувати, а не дітей – крутилися мені в голові їхні слова, які нарешті до мене дійшли.

То ж я повернулася в Італію на роботу, продовжила заробляти по тисячі євро в місяць, але додому перестала висилати і гроші, і посилки.

Всі зароблені євро я складала до купки, щоб швидше на квартиру заробити. Порахувала, що для цього мені в такому режимі потрібно буде попрацювати років 3-4.

Тепер на день народження я і сину, і невістці, і внукам даю лише по 50 євро, вважаю, що цього достатньо. Зараз для мене не найкращий час, щоб грошима розкидатися.

На початку травня у невістки був день народження, так я їй відправила 50 євро. Очевидно, що вона сподівалася на більше, бо син до того натякав вже кілька разів, що його дружині і взуття на весну треба, і нову куртку. Але я вирішила не змінювати свого рішення і передала 50 євро.

Невістка образилася дуже, навіть прямо мені сказала, що за ці гроші вона навіть взуття нормальне собі не зможе купити. А я їй відповіла, що це їхні проблеми. Я від себе подарунок зробила. І я не вважаю, що 50 євро – це мало. А хто так думає, то нехай піде і сам заробить.

Ну хіба я не права? Так, не хочеться мені через гроші псувати стосунки з сином і невісткою, але ще більше мені не хочеться залишитися на старість без нічого.

Джерело