Я називала свою невістку утриманkою і неробoю.

А тепер розумію, що помилялася і благаю повернутися її в декрет.

Я ж не знала, що після народження онука почнеться така ситуація. Річ у тім, що я втратила роботу і сина також звільнили. Ми працювали з Владиславом на одному і тому ж підприємстві. Я уже була на пенсії та мене взяли туди технічним працівником, а син був простим робочим.

Через проблеми на нашому заводі його закрили та всі працівники потрапили під скорочення. Пенсія в мене дуже маленька, нам її не вистачає. Син невісткою та моїм внуком проживає разом зі мною. Свого житла  них немає. Після народження внука невістка сиділа вдома, мене це дуже сильно нервувало. В той час, коли ми з Владиславом важко працюємо, вона просто відпочиває.

Так раніше я думала. Через пів року після народження внука у Тетяни зникло молоко та вона почала годувати Андрійка сумішшю. Крім того, в такому віці можна було вводити перший прикорм. Самі розумієте, що покупка сумішей і кашок це зайві витрати.

До того, як Тетяна вийшла з декрету у неї була дуже хороша робота, тож ми пішли на дуже непопулярний крок. Андрійко залишився зі мною, а Тетяна вийшла на роботу.

Лише зараз я розумію, як їй було важко, зважаючи на те, що я уже у віці та не маю такого фізичного здоров’я, доглядати за малою дитиною мені вкрай важко.

Внук постійно повзає, щось перевертає, я вже втомилася за ним прибирати. Андрійко дуже активний хлопчик, мій син таким не був. Тим більше мені допомагала моя мама. Я вважаю, що Тетяна навмисно скинула на мене свого сина і втекла від материнських обов’язків на роботу.

Я з ранку до пізнього вечора сиджу з дитиною, а вона могла б раніше приходити з роботи, щоб мені було легше. Тетяна каже, що мені не вгодиш, тому що раніше я говорила, що вона відпочиває, а тепер прошу її повернутися в декрет.

Тетяна мене почула і тепер вона може працювати вдома вона, сидить з сином. Заробляє собі гроші на хліб, дитині на кашу. Тепер я маю бути задоволена.

Проте мені все одно хочеться до чогось причепитися. Я просто місця собі не знаходжу, вже радилася з подругами, але не можу знайти чим дорікнути Тетяні.

Зараз мені звичайно легше і мене ніхто не просить сидіти з онуком та й невістка працює вдома. Гроші приносить, але спокою мені все одно немає.

КІНЕЦЬ.