Мама Вероніки, Тетяна Григорівна, наро дила її в двадцять. Батько Вероніки кинув Тетяну відразу, коли дізнався про ваrітність. Коли Тетяна Григорівна наро дила, через кілька місяців віддала дитину своїй мамі, і поїхала в столицю працювати. Вероніку виростила бабуся. Вона бабусю дуже любила, але ось маму…

Вероніка постійно звинувачувала маму, постійно питала у неї, чому наро дила її, якщо хотіла залишити у бабусі і поїхати. А мама ж казала, що не кидала вона її.

Вона завжди дзвонила, постійно була на зв’язку з бабусею. Вероніці виповнилося тринадцять, коли бабуся померла, і мати забрала її до себе в столицю. Тетяна Григорівна завжди думала, що у дочки характер мами, що вона м’яка, добра, але насправді все навпаки.

Так, Вероніка дуже любила свою бабусю, але та образа, яка була, не дозволяла їй бути тією хорошою і м’якою Веронікою, яку хотіла бачити мати. — Зрозумій мене правильно, дочко, — щоразу говорила Тетяна протягом п’ятнадцяти років, — там, де жила бабуся, не було нормальної роботи, як я повинна була утримувати тебе?

Мені довелося виїхати до столиці. Але ні в якому разі я не кидала тебе, я все це заради нас робила. — Не має значення, ти мені не мати, ти кинула мене, залишила жити з бабусею, — сказала Вероніка, забрала свої речі і поїхала.

Джерело